Скульптури амурів з даху Одеської опери гинуть без реставрації

В Одесі скульптури з даху Національного театру опери та балету буквально розсипаються у дворі реставраційної майстерні. Чиновники кажуть: колишній театральний декор не є пам'яткою, державі амури не потрібні! Реставратори як можуть охороняють скульптури від крадіїв та негоди. І сподіваються, що Одеса згадає про частинку своєї історії.

Юрій  Бублій - директор реставраційної майстерні. За сумісництвом - охоронець скульптур, які понад 100 років прикрашали дах Одеського оперного театру. Їх привезли до майстерні в 98-му. 25 амурів, побитих часом та непрофесійним ремонтом. Десятиріччями крила, що відпадали, лагодили за допомоги залізної арматури й цементу.

- Вот, забит кусок черного железа. Он будет стоять? Такие вот вещи. Это все замазано просто цементом. Вот видите, когда снимается эта цементная корка, вот этот материал, ракушечник, он просто высыпается.

Фахівці зрозуміли: реставрувати й повертати амурів на будівлю театру недоцільно. Вирішили робити копії за сучасними технологіями: легкі та міцні.

Марія Тарасова, кореспондентка:

- Символи Комедії та Трагедії, розташовані біля входу до одеської опери, та покровителька театру Мельпомена, що приборкує диків звірів над фасадом, після реставрації залишилися на своїх місцях. Вони зроблені з білого інкерманського каменю, за якістю схожого на мармур. То ж можуть стояти сторіччями. А ось для декору даху використовували м'який пісчаник. Тож більшість скульптур з цього матеріалу довелося зняти.

З того часу амури живуть у дворі майстерні. За 18 років їх неодноразово намагалися купити. Директор каже: залюбки б відреставрували та віддали в добрі руки. Але не мають права самостійно розпоряджатися історією міста. Проекти встановлення скульптур у парках також провалилися.

Юрій Бублій, директор творчої скульптурної майстерні Спілки художників України:

- Почти у каждой скульптуры вот эти фасовые моменты - они выполнены хорошо, достаточно на приличном уровне. А спины так, приблизительно. То есть их поставить где-то в центре и осматривать как парковую скульптуру - не комильфо.

В ідеалі їх потрібно зберігати в музейних умовах. Якщо ж робити вуличну експозицію, то ліпше під захисним куполом, щоб врятувати від негоди та вандалів.

Юрій Бублій, директор творчої скульптурної майстерні Спілки художників України:

- При каком-то минимальном финансировании мы можем расконсервировать всю эту компанию, отреставрировать их, привести в какой-то божеский вид. Либо делать это на месте, где они в перспективе могут находиться. Перевезти их вот в таком виде, как они есть, и на месте отреставрировать, привести в порядок.

Тож поки варіантів демонстрації скульптур одеситам не знайшли.

Юрій Слюсар, заступник директора Одеського краєзнавчого музею:

- Музейные работники всегда готовы поддержать идею сохранения каких-либо скульптур, фрагментов. Все зависит от того, как судьбу здания, его фрагментов видеят специалисты. В первую очередь, ответственные за его сохранение. Ценность они представляют, поэтому с ними надо работать.

Проте, з'ясувалося: для чиновників скульптури цінності не мають. З моменту, як амурів зняли з даху Оперного театру, вони втратили право на державну підтримку.

Федір Стоянов, головний спеціаліст управління культури Одеської облдержадміністрації:

- Держава на них не претендує? Ні, держава на них не претендує. Мені здається, наскільки я можу робити висновки, ці скульптури зараз не представляють історико-культурної цінності. І не є частиною предмету охорони театру як пам'ятки архітектури національного значення.

Жодних документів, які б визначали статус цих покровителів прекрасного - немає. Не потрібні державі, не потрібні місту. Проте, реставратори все одно вважають їх справжніми одеситами і сподіваються повернути городянам.