Героїчна робота волонтерів

На щастя, вистачає в Україні і тих, хто жертвує собою заради допомоги іншим. Бійці волонтерського фронту - так вони самі себе називають. Багато хто з них відклав роботу і особисті справи, аби підтримати хлопців у зоні АТО та вимушених переселенців.

Пані Наталя проміняла успішну кар'єру в рекламному бізнесі на безоплатну працю волонтера. Вже понад півроку, від самого початку Майдану, вона весь свій час приділяє нужденним. І таких, як вона, у Волонтерській сотні чимало. Адже роботи - непочатий край.

Наталя, координаторка Волонтерської сотні:

- Волонтерська сотня займається трьома направленнями. Ми займаємося допомогою пораненим у шпиталях, ми займаємося допомогою в зоні АТО хлопцям, і займаємося переселенцями.

Нині в Києві працює чотири пункти приймання допомоги. Приміщення під кожне з них виділили небайдужі люди. Ось цей пункт на Лівому березі, де збирають речі для переселенців та бійців у зоні АТО, відкрили лише півтора тижня тому. І одразу робота закипіла.

Олег, волонтер:

- Люди зразу пішли через фейсбук. Тут же люди слідкують, відслідковують, слідкуюють і несуть, хто що може, тут же несуть і помагають. І просто приїжджають, чим помогти, транспортом.

Що саме потрібно - дізнаються зі сторінки в соцмережах.

Наталя, координаторка Волонтерської сотні:

- Починаючи від медикаментів і закінчуючи технічними засобами безпеки ми збираємо. Так само сюди входять і звичайні засоби, як шкарпетки, футболки, і так само це сюди теж входить. Так, як і продукти харчування.

Медикаментів для бійців багато не буває. Хлопцям у зону АТО збирають й антисептики, й антибіотики, і ліки для шлунково-кишкового тракту через проблеми з водою, і навіть протизастудні. А ще - кровозупинні засоби. Все це волонтери доправляють у саме пекло - на лінію фронту.

Віталій Адронатій, директор військово-медичного департаменту Міністерства Оборони:

- Саме волонтери їх доставляють безпосередньо тому, хто їх потребує. Чим я вдячний волонтерам, що коли у нас немає офіційних каналів, як їх доставити, то вони якимись своїми волонтерськими кабаніми тропами проникають і якось доставляють.

Інші потреби - у поранених хлопців, яких уже лікують у стаціонарі. Медикаменти для них збирають у Головному військово-медичному шпиталі в Києві.

Юля, аптекарка-волонтерка:

- Люди очень помогают. Но люди не понимают, почему такие дорогостоящие именно. Это антибиотики, которые мальчикам нужны, потому что они приезжают оттуда все инфицированные. Раны все инфицированные. Только миранем, только тиенам, каламицин тот же, только эти препараты могут дать шанс сохранить ногу, руку. Альбумин - это вобще для них просто как жизнь.

А ще хлопцям потрібне те, що не придбаєш за гроші - увага та підтримка. Нині до шпиталю сторонніх не пускають, але можна писати листи подяки, або передавати телевізори чи диски для перегляду. Та не лише бійці потребують допомоги. Не зайва вона і для самих волонтерів. Олександр, який допомагає переселенцям, каже: їхній команді необхідно полагодити мікроавтобуса.

Олександр, волонтер:

- По ремонту требуется замена рессор, замена аммортизаторов и ремонт двигателя. В данный момент нужно отремонтировать головку двигателя, и будет полностью готово. Вся резина просто в плачевном состоянии. Если ее не поменять, то через месяц она просто встанет.

Та попри будь-які складнощі, всі волонтери, як один, не втомлюються повторювати: люди - то велика сила. І вірити, що разом усе можна здолати.