На Полтавщині батько двадцять років не випускав дочок з будинку

Рідна хата - як тюрма. На Полтавщині двоє дівчат змалечку живуть замкнені в півзруйнованій будівлі під наглядом батька. Сусіди роками не бачили їх навіть на подвір'ї. Позбавлені сонячного світла, навчання в школі, нормальної їжі та елементарних побутових умов, молодиці прожили так 26 років. Батько ж певен - так намагається вберегти їхнє здоров'я.

У будинку немає стіни, вікна затягнуті плівкою, а дах завалився. Город заріс бур'янами, а подвір'я, немов павутиною, заплетене виноградом. І всюди - сміття, купи мотлоху видніються навіть у самій хаті. Родина з двома доньками оселилася тут уже давно.

Олександра Миколаївна, мешканка с.Тернів:

- Мати ушла, не схотіла дітей доглядать, от вам і получилося, вони ходили в перший клас, вчителька сказала, шо їх треба в допоміжню школу віддати через те, шо вона оце така, а вони сказали: ми самі будем, тут школа не така, як треба.

Коли батько залишився сам, дівчата з хати виходити перестали.

Галина Кучеренко, мешканка с.Тернів:

- Годів три назад, я бачила, випустив він їх надвір, і там за хатою посадив він їх, вони посиділи, він як побачив, шо ми той… заховав і більше оце три года не випускав. Воно ж там таке, не миється, в них ні води немає, ото кругом тече в хаті.

Олександра Миколаївна, мешканка с.Тернів:

- Він і в туалет їх не пускав, вони не виходили, справляли нужди у відро, і він тоді ранком виливав. Із свалки їли, він на свалку ходив, собирав там усякі і здавав, видно ж, і якісь копієчки були. Що кажуть - раз чи двічі він заходив усього у магазин.

Нікого зі сторонніх батько до хати не пускав, сусідам - погрожував сокирою, а від представників влади вимагав прокурорської санкції. Дівчат виводив на ґанок, демонстрував, що живі-здорові.  

Олександра Миколаївна, мешканка с.Тернів:

- Намагалися помогти, намагалися, він от все кричить, не пускав і нас вообще, казав: я тебе і вб'ю, і закопаю. Він же ж не пускав нікого в двір, і голова сільської ради до нього не раз же ж заходив, і фельдшер, і участкові були. 

Батько дівчат виправдовує свої дії єдиним - піклувався про їхнє здоров'я. 

Олексій Городищенко, батько дівчат:

- Потому что я знаю, сколько они со мной живут, во-первых, у них все цей были отменены - прививки. И сказали, ни воспалением легких, ни гриппами ну такими этими не болеть. Шоб не садить сердце.

Рішучий крок до визволення сестер з батьківського полону зробили лише місяць тому. За агресивну поведінку чоловіка забрали до відділку міліції, а дівчат оселили в психлікарні.

Лариса Сухопар, керівник Полтавської психіатричної лікарні № 2:

- Іменно психіатричного тяжкого захворювання в них немає. Це просто занедбані діти, які не вчилися, хотя розумовий розвиток у них достатній. Якби ними займалися батьки, вчителі, вони були б нормальними адаптованими особистостями.

Нині дівчат навчають елементарного. 

Лариса Сухопар, керівник Полтавської психіатричної лікарні № 2:

- За зовнішнім видом їм років 15-16, а за розумовими розвитком - ну років 10. В їхньому поніманії життя це гратися, дивитися малюнки, телевізор, картинки переглядати, але нема в них такого стремления що-небудь зробити.

Батько сестер тим часом не полишає спроб повернути доньок до своєї халупи.

Олексій Городищенко, батько дівчат:

- Мы первый этап сделали тут на месте, прокуратура, этот мы смотрим, як они там расследуют, а они ни хрена не расследуют. Незаконне затримання, незаконне это про те, шо обос.. гм.. обгадили нас.

Покарання ж для чоловіка за те, що позбавив дівчат нормального розвитку, закон не передбачає. 

Андрій Панасенко, керівник сектору Лубенського МВ міліції:

- Дівчатам зараз по 26 років, вони вже досить давно не малолітні, не неповнолітні, тому на підставі цієї статті 166 - неможливо притягнути його до кримінальної відповідальності, і в діях його не було умислу на невиконання батьківських обов'язків.

Втім, самостійно сестри жити все одно не зможуть - запевняють медики. Тепер їхнє майбутнє - соціальний пансіонат. Поки ж вони не мають навіть паспортів.

- Перві халати цвітасті наділи вони в нас в лікарні, для них це було событие, вони дуже ходили довго роздивлялися, в один одного, ну як …