Закони та забобони заважають робити трансплантацію серця в Україні

Щороку більше 200 людей в Україні потребують пересадки серця. В них мізерні шанси перемогти смерть, хіба якщо назбирають 150-200 тисяч доларів на цю операцію за кордоном. І це тоді, коли в Україні є кваліфіковані кардіохірурги і є пацієнти, що хочуть жити. Немає лише одного пункту в законі, що врятує сотні життів.

Він ледь говорить, йому тяжко дихати. 29-річному Віктору потрібна негайна пересадка сердця і легенів.

Віктор, хворий:

- Раньше занимался спортом, потом, когда заболел, раз в полгода ложился, капался. Кололся, помогало раньше. Сейчас говорят: сердце устало, поэтому только пересадка.

Петрові лише 21. Його сердце також відмовляється працювати.

Петро, хворий:

- Началась одышка, потом начался кашель, ночью не мог спать, задыхаться начал, обратился в больницу, в больнице сначала сказали, что бронхит, потом сделали рентген, заметили, что увеличенное сердце. Говорят - нужно делать пересадку.

А це Андрій, боєць АТО. Він вже пережив чотири клінічні смерті. У клініці Амосова йому поставили кардіостимулятор, аби він дожив до операції. Зараз родина хлопця збирає гроші на пересадку серця в Білорусі. З потрібних 200 тисяч доларів назбирали лише 300 тисяч гривень.

Андрій, хворий:

- Краще себе почувати став. Тоді зовсім погано себе відчував, а зараз краще. Можу вже ходить даже. Підійматися, пройтися. На двір вийти, подихать свіжим повітрям.

Усіх цих пацієнтів об'єднує одне - їм не можуть допомогти українські кардіохірурги. В країні вистачає лікарів-професіоналів, але немає донорів.

Костянтин Руденко, заступник головного лікаря Національного інституту імені Амосова:

- Есть понятия "презумция согласия и презумция несогласия", у нас в законодательсвте записана презумция несогласия, то есть если человек при жизни не дает согласия в письменной форме о том, что его органы могут быть использованы в качестве донорских, то очень сложно потом с родственниками вести переговоры и получать согласие на изъятие этих органов.

Українці майже не дають таких дозволів. Тож здорове серце ховають разом з чиєюсь надією на порятунок. А ось, приміром, у Білорусі, куди їдуть на операції десятки українців, здоровий орган у людини після смерті можуть забрати без дозволу. За останні 6 років там врятували сотні життів, зокрема й українців. Чого ж так не роблять в Україні? Медики кажуть - усе через численні міфи про трансплантацію. Мовляв, варто дозволити забирати органи, різати людей почнуть ледь не підпільно, а органи продаватимуть за кордон. Втім, з медичного погляду це неможливо.

Костянтин Руденко, заступник головного лікаря Національного інституту імені Амосова:

- Сердце для пересадки находится в состоянии жизнеспособности не более трех часов. И за этот период должен быть приглашен реципиент, подготовлена операционная с искуственным кровообращением, огромный коллектив должен работать, потому абсолютно невозможно куда-то это сердце и этот орган для того, чтобы провести криминальные действия с ним.

Донором серця може стати не будь-хто, а лише здорова людина, від 18 до 45 років, що отримала тяжкі пошкодження центральної нервової системи.

Костянтин Руденко, заступник головного лікаря Національного інституту імені Амосова:

- Как правило, это пациенты, у которых травмы головного мозга, которые приводят к смерти мозга, если говорить упрощенно, эта смерть мозга констатируется целой комиссией, с участием правоохрнаительных органов, с участием нескольких специалистов в области медицины.

Саме такі закони в Білорусі. Звідти місяць тому повернувся Віктор. Йому 51 рік. За 100 тисяч доларів чоловік отримав нове сердце та шанс жити далі.

Віктор, пацієнт Національного інституту імені Амосова:

- Анестезия, проснулся в реанимации, доктор сказал, что операция прошла успешно, пока как обычно, значительно прибавилось здоровья, но еще очень мало времени прошло, всего-навсего месяц, но ничего особенного, я вам скажу.

Віктор, як і більшість пацієнтів, збирав шалені гроші на пересадку серця через доброчинців. В Україні ж операція коштувала б в десятки разів дешевше! Замість сотень тисяч доларів українці платили б не більше чотирьох. Робити пересадку серця хоч зараз готові лікарі Інституту імені Амосова. Єдине, що їм потрібно - закон, який би дозволяв донорство без згоди родичів. Незабаром такий проект винесуть на розгляд парламенту. Якщо депутати його ухвалять - і Віктору, і Петрові, і Андрію не потрібно буде благати людей про допомогу і збирати нереальні гроші на операції за кордоном.