Сценаристи серіалу «Прикордонники»: українці об’єднуються в найважчі часи

4 сентября 2024, 11:25

Зараз повним ходом триває робота над серіалом «Прикордонники», показ якого заплановано у новому сезоні праймового етеру НТН. Це перший серіал такого масштабу за всю історію телеканалу – флагману Інтер Медіа Груп. Сценаристи та креативні продюсери серіалу Ярослав Стень і Богдан Гациляк розповіли про роботу над стрічкою і про своє бачення сучасного українського кіно.

– Розкажіть про команду сценаристів, яка працює над серіалом? Вона велика?

Ярослав Стень (Я.С.): В команді нас четверо – Микола Куцик, Ярослав Стень, Богдан Гациляк, Кирило Тимченко, які об’єднують функції 3 в 1 – сценарист-шоуранер-креативний продюсер. Ми – взаємозамінні і кожен з нас – у матеріалі, тому на знімальному майданчику не обов’язково бути всім разом. Керуємо знімальним процесом по двоє, щоб була можливість обговорити і прийняти ключове рішення. Взагалі, шоуранери контролюють створення продукту від першої букви в сценарії до останньої букви в титрах.

– Розкажіть, чим починається серіал «Прикордонники», з яких подій?

Богдан Гациляк (Б.Г.): Події серіалу розгортаються у вересні 2021 року, за півроку до початку повномасштабного вторгнення. Герої серіалу – четверо курсантів Андрій, Анатолій, Петро і Дарина – вступають до Національної академії Державної прикордонної служби України. На початку навчання у них дуже різна мотивація: хтось не в змозі відмовити своїм батькам, хтось робить це за компанію з другом, а хтось приймає таке рішення, навіть, заради кохання.

Я.С.: Ми не будемо розкривати всіх таємниць до прем’єри. Скажемо лише, що за сюжетом серіалу в перші дні повномасштабної війни з росією саме ці молоді курсанти стають на захист кордонів нашої країни. Вони одними з перших приймають бій з ворогом.

– Гасло Національної академії Державної прикордонної служби України – «Перші з честю». А як щодо «Прикордонників», в чому ви перші?

Я.С.: Це перший вітчизняний серіал про українських курсантів. Якщо подивитися на історію, то за 33 роки Незалежності України було кіно і про військових, і про війну, а от історій про українських курсантів досі не було. Росією була створена неправильна військова бульбашка про єдиний простір та про єдину армію. Так, на початку нам здавалося, що тут нема нічого романтичного і смішного, тому що ми бачили невдалі приклади серіалів з-за поребрика, де висміювали п’яниць-прапорщиків та дідовщину. Тому зараз треба починати з нуля і робити багато такого продукту.

До речі, пам’ятаю розповідь мого родича, льотчика, який в 2019 році був присутнім на заняттях в одному з українських військових вишів, де курсантам читали лекцію: «Передбачуваний противник – війська НАТО». І це викладали на п’ятий рік війни з росією. Тож розуміємо, як багато часу ми марно втратили за роки незалежності. Україна – це окремий простір і зараз нам дуже потрібне таке кіно. Український глядач потребує актуальних історій, які допомагатимуть знаходити сили на боротьбу.

– Якщо взяти назву «Прикордонники», здається, що будуть постійно якісь навчання...

Я.С.: Так, вони будуть, але крім того у серіалі буде багато людських стосунків між молоддю, між курсантами і викладачами, батьками і дітьми, самими викладачами. Все – як у звичайних людей.

– Існує думка, що зараз багатосерійним картинам не вистачає правдивості на екранах. Потрібно мати якийсь досвід, пов'язаний з військовою справою, або ж бути свідком подій. Звідки ви берете професійну інформацію щодо навчального процесу та служби прикордонників?

Б.Г.: Військові консультанти від Академії та Державної прикордонної служби України відкривають нам очі на певні нюанси. Були деякі речі, які ми собі нафантазували.

Я.С.: Ми якось запитали з приводу однієї сцени, чи можемо ми у серіалі зробити художнє допущення, на що отримали відповідь: «Хлопці, можете. Але це матиме такий вигляд, як, ніби, волейболісти забивають гол у ворота». Ми все зрозуміли і далі вже робили так, як нам підказували військові.

Працюючи над сценарієм, ми не могли знати нюансів. Наприклад, у нас була сцена про те, як на початку повномасштабного вторгнення прикордонники йдуть у ТЦК, проходять медкомісію. Консультант пояснив: «Так не має бути. ЗСУ це одне, а прикордонники – зовсім інше».

Б.Г.: Або ще приклад. Ми думали, що в Академії, як і в будь-якому виші, на вході сидить вахтерка. А нам сказали: «Хлопці, ви смішні, нема такого. Там черговий, і це зовсім інша фігура. Ти його за шоколадку не купиш, він тебе не пропустить і все». Дякуємо за нюанс, треба зробити інакше.

Я.С.: Що стосується взаємодії між курсантами, то, як вони живуть – було зрозуміло з самого початку. Ми самі повернулись в оці студентські роки, поки писали сценарій. Ми з Богданом навчалися у Львівський політехніці і у нас по сусідству була сухопутна Академія. Ми дружили з курсантами і знали багато нюансів. Побут курсантів не дуже відрізняється від побуту інших студентів: всі закохуються, у всіх бувають сварки, але завтра ж вони виручають одне одного, якщо це справжні друзі. Ми хочемо показати, як змінюються характери та мотивація курсантів з початком війни. Вони в один момент з молодих юнаків стають дорослими захисниками.

– Тобто, перед вами стояло завдання зробити таку життєву історію з сумними моментами… моментами дорослішання, і при цьому – не без гумору?..

Б.Г.: Без гумору ніяк. Молоді люди завжди тролять одне одного, буває через якийсь невдалий жарт можуть з кимось і посваритися. У кожної людині – свій характер. Вона не може бути тільки поганою чи хорошою, в залежності від ситуації людина себе проявляє по-різному. Вона може бути доброю, але зробити дуже поганий вчинок. І навпаки.

– В серіалі з’являться реальні персонажі?

Я.С.: Хотілося, щоб одного з головних героїв – наставника курсантів – грав військовий. І нам це вдалося. Роль Івана Криницького, героя АТО, грає актор Володимир Ращук, який з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем приєднався до лав захисників України. Він служить у Бригаді швидкого реагування Нацгвардії України «Рубіж» (батальйон «Свобода») і знімається в серіалі під час своєї відпустки.

Б.Г.: Сама ідея зняти такий серіал про прикордонників народилася після знайомства з ректором Національної академії Державної прикордонної служби України генерал-лейтенантом Олександром Луцьким, коли ми почули його історію. Він один з тих, хто з перших днів війни, з 2014 року, став на захист України. Отримав важке поранення, але продовжував служити державі вже в лавах Академії. Такі історії надихають. Розмови з ректором та захисниками стали тригером до того, що ми вирішили зі сценарною групою: «Давайте зробимо такий серіал».

– Як швидко ви знайшли молодих акторів, які зможуть втілити задумане на екрані? Чому на ролі курсантів обрали саме Дмитра Павка, Євгена Ламаха, Анастасію Нестеренко, Євгена Медведя?

Я.С.: У нас був широкий кастинг, близько 50 акторів. Дуже важко було знайти на ролі курсантів досвідчених і молодих акторів.

Б.Г.: Завжди цікаво відкривати молоді зіроки. Кастинг був доволі довгий, але вже з перших кадрів є відчуття, що ми знайшли тих персонажів, які жили у нас десять місяців в голові, поки ми писали сценарій. Таке враження, що вони вийшли з нашої голови і зараз потрапили на знімальний майданчик.

– Серед проблем українського кіно – відсутність грошей, війна, повітряні тривоги… Що вам найбільше зараз заважає на зйомках?

Я.С.: Не скажу, що проблеми заважають, навпаки – допомагають. Допомагає те, що ми бачили в перші три місяці повномасштабної війни – українці мають велику здатність об’єднуватись у найчорніші часи. Так, ми можемо сваритися, гиркатися одне з одним, та коли трапиться біда – ми стаємо разом заради головної мети – допомоги і перемоги на фронті. І команда серіалу «Прикордонники» – це зріз України в мініатюрі. Ми бачим, що важко, значить, треба об’єднатися. Якщо зараз лунає тривога, то розуміємо, що потім треба надолужити час. І всі, незалежно від статуту, допомагають одне одному. Робимо спільну справу!

Б.Г.: Саме про це наш серіал. Курсанти в житті мають різні уподобання і різні характери. Як і звичайні люди, вони люблять і сваряться, але в певний момент перетворюються на «єдиний кулак». Держава, країна, прапор, гімн – ці поняття стають на перше місце у їхньому житті.