Собак у черкаському притулку вимушені годувати волонтери

Агресивні й голодні. Такими незабаром можуть стати собаки в черкаському міському притулку. Нині там знайшли прихисток три сотні чотирилапих. На їжу для них цьогоріч влада не дала ні копійки. Тварини виживають коштом небайдужих городян.

Пенсіонерка Віра Павлівна вже четвертий рік підгодовує безпритульних тварин. Ледь не щодня вона встає вдосвіта, щоб наварити каші для собак із притулку. На це витрачає чверть пенсії.

Віра Миць, пенсіонерка:

- Я, чесно говоря, не цей, ну рублів десь до 200, оце як каша. Оце як пенсія, то я купляю мішок каші, то вона як мішком, оптом, то трохи дешевше, десь до 3 гривень, а це вже закінчилось, оце тут і манка, і вермішель, і все тут.

Завдяки допомозі таких небайдужих містян і виживають собаки в міському притулку. Нині їх тут до трьохсот. З часу його створення - а це 2008 рік - фінансувати заклад обіцяла влада Черкас. Втім, захисники тварин твердять - чиновники дають на утримання чотирилапих копійки.

Ольга Абукаре, зоозахисниця:

- С момента создания приемника деньги выделялись копейки, в прошлом году это было на 3 месяца, в позапрошлом тоже на три месяца, в 2013 году с начала ни копейки не было выдселено, собаки существуют за счет пожертвований.

Цьогоріч ситуація мала б змінитися, тендер на закупівлю харчів для собак виграв приватний підприємець, який за помірними цінами міг би забезпечити тварин їжею на 9 місяців. Втім, вона досі лежить на складах бізнесмена.

Віталій Федоренко, приватний підприємець:

- До сегодняшнего этот объем у меня, ни одного килограмма не попросили привезти, поэтому как и чем они кормят собак, я не знаю, вопросы не ко мне, я со своей стороны готов был поставить и в первый же день, и по сегодняшний необходимое количество.

Немає харчу, бо немає грошей. На утримання псів передбачено більше двохсот тисяч гривень, та ці кошти перерахувати чиновники не можуть. Зазначають: така катастрофічна ситуація не лише з тваринами.

Павло Карась, заступник Черкаського міського голови:

- Я не можу сказати, що ситуація з притулком краща, ніж із лікуванням людей в лікарнях, тому що навіть захищені статті через проблеми із казначейством проходять важко. На жаль, проплати по притулку не йдуть.

Допоки в міськраді розводять руками, Віра Павлівна щодня ходить до притулку. Жінка потерпає, чи встигне отримати пенсію, щоб купити крупів для тварин. Дивитися в очі голодних собак для неї найбільша мука.

- Вони мені як люди, я людей так не люблю, як оце їх.