В Рівне з зони АТО повернулась жіноча бригада зв'зківців

Війна з жіночим обличчям! До Рівненської військової частини, на місце постійної дислокації, із зони АТО повернулася бригада зв'язківок. Кадрові армійки забезпечували безперебійним і якісним зв'язком сили антитерористичної операції упродовж двох місяців. І це тоді, як лише в Рівненській області від мобілізації переховуються до восьми тисяч чоловіків. Командування частини своїх дівчат зустріло з хлібом-сіллю, а рідні - з квітами та сльозами на очах.

Зустріти майже два десятки зв'язківців, більшість з яких жінки, прийшли їхні рідні. 13-річна Діна чекає на маму. Тепер, каже дівчинка, хоч кілька днів вони побудуть разом.

Діна, донька зв'язківця:

- Розмовляли по телефону більше. Хвилювалась? - Да. Сумувала. Казала, що до мене хоче приїхати бистріше.

Ось нарешті під звуки духового оркестру бригада заходить на територію військової частини.

Хліб, квіти, обійми та сльози - військові жінки сором'язливо намагаються приховати емоції, що через край. Де дислокувалась їхня бригада на Сході та які завдання виконували, армійки не розповідають: нині це державна таємниця. Після повернення до Рівного на першому місці в думках батьки та діти - їх потрібно заспокоїти.

Ірина, зв'язківка:

- Дзвонили кожен день, мама дзвонила, всі переживали як я там, коли вже вернусь, чи жива, чи здорова.

На побачення з близькими у зв'язківців буде кілька днів.

Віктор Коліда, заступник командира військової частини А1671:

- Дівчата, які повернулись у військову частину, буде наданий час для відпочинку, для зустрічі зі своїми родичами, близькими, морального та фізичного відпочинку, а потім вони стануть в стрій і так само будуть продовжувати виконувати свої завдання.

Тоді як дехто з чоловіків службу в армії в тяжкий для країни час своїм обов'язком не вважає, жінки готові йти на передову хоч завтра.

Людмила, зв'язківка:

- Буде наказ командира - поїдемо.

Зв'язківок не лякають польові умови, у яких вони мешкали останні кілька місяців. Втім, не приховують, що під час обстрілів боялися за своє життя. Та попри це, кажуть армійки, не втрачали бойового духу, знаходили час на відпочинок і навіть на макіяж, бо ж жінка і на війні повинна лишатись жінкою.

Олеся Воробей, зв'язківка:

- Війна - це слово дуже так звучить якось так насторожуюче і асоціації тільки з чоловіками, але, зрозумійте, ми зв'язківці. Ми повинні допомагати і нашим чоловікам, і нашому командуванню. Покладати цей якісний і стабільний зв'язок,щоб забезпечити Україну якимсь захистом. Надіємось, колись настане цей мир над нашими головами і все буде добре.