Чому діти стають монстрами

Кримінал в Україні молодшає. За міліційною статистикою, на початок жовтня 2015-го діти вже майже втричі більше скоїли злочинів, ніж торік. Підліткова жорстокість вражає. Мотив знущань найчастіше банальний і звучить приблизно так: просто захотілося, бо нічого було робити. Багато своїх злочинів неповнолітні знімають на відео, і теж заради розваги.

Вони розбурхали весь Маріуполь. Іх було четверо. Молодшому всього 14, старшому 18. Це лише на вигляд вони діти, всерtдині ж - справжні хижаки.

- Забили человека до смерти.

- Мы пошли за ним. В темном месте… Назад его потянул. Он упал. Тройку раз ударили - и всё. Забрали телефон и убежали.

Володимир Хвостов, заступник керівника УМВС в Маріуполі:

- Они просто ходили по району, искали себе жертву. 

Міліція нарахувала за ними понад десяток розбоїв.

- Ну просто захотелось. И сделал.

- Захотелось чего?

- Побить человека.

В Україні підліткова злочинність зростає в геометричній прогресії. В МВС усе списують на соціально-політичне становище в країні.

Сергій Шабовта:

- Молодняк жесткий выростал. А сейчас они особенно распушили свои хвосты. Сегодня преступность в Украине, она усточиво приобретает характер организованной.

Таке вже було на початку страшних дев'яностих. Але тепер ми знаємо героїв в обличчя, адже вони реґулярно викладають свої подвиги в інтернет. Ніхто не боїться публічності. Адже розуміють - вони ж діти, і нічого їм не буде, щонайбільше - покартають батьки.

Ті, хто повинен захищати дітей, змушений сам захищатися від них. Саме в школах формуються підліткові банди. Їх стали боятися більше, ніж дорослих злочинців. І хай як це дивно - дівчатка бувають дуже грубими.

Це Микита. Йому 16-ть. Він живе в трикімнатній квартирі в елітному районі столиці. Тут під одним дахом тулиться - не повірите - 21 людина.

- Мы из коридора сделали комнату - ну некуда…

- Вот вся документация - все отказы, которые нам писали по поводу помощи. Вот одна папка, вторая, третья папка.

Голова сім'ї - багатодітна мама - довго скаржиться на життя. 11-ро дітей народила, а допомоги ні від кого не дочекаєшся. Одна дочка перебуває у в'язниці за вбивство, друга вже відбула.

- У всех периодически были какие-то "здрасти" в милиции.

Родинний лідер із приводів у міліцію - неповнолітній Микита. За останні півроку - п'ять разів.

- Один раз за драку приняли.

Логічне запитання - куди дивляться і що роблять соціальні служби?

Олена Антоненко, дитячий психолог:

- Это задача государства - занять ребенка после школы, ребенок должен посещать секции, кружки, если ребенок будет занят, то не будет времени попадать в плохие компании.

Геннадій Стамбула, кореспондент:

- Кожен з батьків сподівається, що їхня дитина найслухняніша і на злочин не здатна. А коли підліток потрапляє за грати, дорослі звинувачують всіх у всьому, тільки не себе. Так буває найчастіше. Це Прилуцька виправна колонія для неповнолітніх.

Йому 20. Петро погодився дати інтерв'ю, але тільки не показувати обличчя.

- За что ты находишься здесь?

- За убийство.

Він убив свою дівчину. Відбув три роки. Залишилося ще 10. Хлопець мріє багато подорожувати, побачити океан і дуже хоче стати кухарем. Є ще одне заповітне бажання, але воно не здійсниться ніколи.

- Извиниться перед мамой.

- За что?

- Наделал глупостей.

Про те, що мама померла, він дізнався тут - за ґратами. Вона не раз просила його отямитися, але він не слухав.

- Я был футбольным фанатом. Были заводилы всякие. Один крикнул - и все повторяют. Толпой. Драки всякие.

На волі вважав себе героєм, хотів бути ліпшим за однолітків.

- Там каждый хочет показать себя лучше. В большей части перед девочками.

В Україні кримінальна відповідальність настає в 16, за тяжкий злочин - у 14. Порівняно з іншими країнами - український кримінальний кодекс ще гуманний. Приміром, американського підлітка можуть засудити за вбивство довічно, у Великій Британії в колонії опиняються навіть 10-річні, а в спокійній Ірландії заґратують навіть семирічну дитину. То чому ж країна з гуманними законами є серед лідерів із дитячого криміналу? Психологи одностайні: кара має бути - хай навіть у 10 років. Чи в 16.

Олександр Бойченко, психолог Прилуцької виправної колонії:

- Важливо запровадити якісь альтернативні види покарань. Щоб він відпрацював, тільки не в'язниця. В'язниця кращими людей не робить.

А виходить так, що багато з них, побувавши тут раз, знову потрапляють за ґрати. Адже там, на волі, вони не можуть уже жити по-іншому. Зникає страх.

- Вони вже не бояться в'язниці.

Та все ж навіть за колючим дротом Петро та його однолітки залишаються дітьми. І багато хто з них саме тут розуміє - яка важлива та необхідна підтримка дорослих, котрі так часто заплющують очі на дитячі труднощі, залагоджуючи свої.