Владислав Сидоренко: "Наслідком роботи "Агентів" стали зміни у деяких законах і цілих пакетах законів України"

"Агенти впливу" починалися чотири роки тому на "Інтері" з Артемом Шевченком. У 2008-у програма перейшла на НТН, відтоді кілька разів змінювала ведучих і час виходу.

Наприкінці 2011-го, після кадрових поповнень на каналі, на зміну автору, редактору й ведучому Кирилу Лукеренку прийшла нова команда. Відтепер обличчям "Агентів" є ведучий Олександр Бондарчук, керівником - Владислав Сидоренко під стратегічним керівництвом редактора публіцистичних програм НТН Сергія Мамаєва. Продюсером програми виступає Олексій Котенко, а команді журналістів допомагають репортери з інших програм каналу.

Починалася програма як "нове телевізійне середовище серіального типу". Теперішні "Агенти" на циклічності історій не загострюють. Хоча й не пишуть підводки в індустріальній зоні, продовжують традиції жорсткого оформлення студії. Також за останні кілька місяців в програмі більш помітніше приділяють увагу посиленню відеоряду історій розслідувань. Головне ж завдання, як і раніше полягає у публічному тиску на відповідального за проблему чиновника. Причому проблему соціальну чи економічну - політика "Агентів впливу" не цікавить, підкреслює її керівник Владислав Сидоренко.

Зміни в програмі, схоже, пішли на користь показникам каналу. У лютому "Агенти впливу" стали лідером серед публіцистичних програм власного виробництва НТН, взявши рекордну для програми частку 7,04%. Як раніше зазначав Сергій Мамаєв, показники проекту почали рости з осені минулого року, коли головний вихід програми перенесли на неділю з повтором у понеділок.

Як зараз працюють "Агенти впливу" і про що згодні говорити чиновники, "Телекритика" розпитала у Владислава Сидоренка. 23-річний політолог-міжнародник працює в команді програми з 2010 року.

- Владиславе, чому "Агенти" не торкаються такої всепроникної теми, як політика?

- На телебаченні й без того чимало передач про політику. Нас же цікавить вирішення, саме акцент і вирішення соціальних проблем. Ми йдемо іншим шляхом, уникаючи повторення тем, які мусуються щодня у випусках новин телеканалів. Тим більше, що ми виходимо раз на тиждень, і до неділі події тижня найчастіше втрачають актуальність. Якщо, звичайно ж, це не екстра-подія на кшталт затримання кілерів в Одесі. Тоді, звичайно ж, намагаємося приділити увагу. Але, знову ж таки, саме під тим кутом, який цікавий для нас.

- Як визначаєте тематику розслідувань?

- Раніше "Агенти" часто розглядали конкретні епізоди за участю одного певного героя в якійсь ситуації, проблемі. По ходу ця ж історія, по можливості, виводила нас на якісь системні речі. Тим самим попереджаючи або загострюючи увагу інших людей на даній ситуації, це було у певній мірі case studies, тобто тематичні дослідження. Зараз же нас цікавлять більш системні процеси - чи розповідаємо про одну людину, чи про кількох, але ми завжди робимо акцент на систему, намагаємося узагальнити проблему й вирішити її. Як показує практика, у Львові та Луганську більшість проблем схожі. Наприклад, випадки загибелі та травмування українців на давно вже застарілих атракціонах; липові вогнегасники, які впарюють на ринках автомобілістам, а вони потім в екстремальній ситуації не можуть ними скористатися, або ж медзабезпечення, якого просто не вистачає, через що нерідко помирають діти.

- Чи цікавить програму заявлений на самому початку "серіальний принцип розслідувань"?

- Як правило, програма складається з 5 сюжетів і маленького бека. Перший сюжет виходить у начитці: це глибокий аналіз кримінально-соціальної значущої теми останніх днів тижня. Його продовжують тематичні сюжети і обов'язково розслідування або викриття на 6-7 хвилин. У заключному сюжеті ми інформуємо про результати розслідування, яким займалися раніше. Ми показуємо, чи відбулися зміни після нашого втручання, і якщо ні, то чому і хто за це відповідає. Називаємо конкретні прізвища.

- Які теми "Агенти" ведуть постійно?

- Було багато, і зараз продовжують періодично виходити матеріали про незаконний гральний бізнес, підпільні ігрові автомати, медичні теми, автомобільні та дорожні теми, різні афери й розлучення. Ті теми, які стосуються практично кожного українця у повсякденному житті - не важливо, великого міста або ж невеликого населеного пункту.

- Скільки часу на підготовку розслідування у журналіста "Агентів"?

- Як правило, тиждень. Але якщо це виправдано глибиною й серйозністю теми, є можливість працювати у 2-3 рази довше.

В оперативності підготовки теми дуже багато залежить від чиновника. Є служби, які відповідають на питання дуже швидко і дуже чітко. Є служби, які затримують відповіді, прес-службам дуже довго доводиться вмовляти того чи іншого чиновника відповісти на наші, часто дуже незручні, запитання. Деякі просто ігнорують і все. І є певна "каста", якщо можна так сказати, чиновників, наприклад, з Київміськадміністрації, з якими взагалі неможливо вийти на зв'язок. При цьому з ними активно спілкується прес-служба КМДА, вони дають згоду на зйомку, а потім просто не беруть трубку, обманюючи й підставляючи при цьому свою ж прес-службу.

- Як знаходите "невловимих" чиновників?

- Ми ніколи апріорі не розраховуємо на те, що чиновники будуть відкриті. Здебільшого, це люди старшого віку і застарілих стереотипів, які не звикли, що їх діяльність можна контролювати і що, головне, є кому це робити.

Але й таких можна змусити відповісти. :) Знайти або вийти можна абсолютно на будь-яку людину. Наприклад, у тій же КМДА є її публічний голова, якому можна поставити питання на брифінгу. Трапляється, він при нас телефонує підлеглому й питає: "А чому ти не зустрівся з журналістами, я ж тобі розписав усе?".

До того ж, розпорядок дня у чиновника передбачуваний. І в певні години ми чекаємо його то під будівлею міськадміністрації, то на Золотих Воротах під управлінням.

Зважаючи на специфіку телевиробництва, картинка для нас набагато цікавіша, ніж листи або довідки. До останніх доводиться вдаватися, коли люди з органів не хочуть світитися в кадрі. Це, мабуть, найбільша проблема для телевізійників.

До того ж, сама зустріч не завжди гарантує бажання спілкуватися з журналістами. Скажімо, тиждень тому ми в присутності камери поставили конкретне запитання Миколі Азарову. Питання незручне: про розкрадання коштів, спрямованих на вирішення проблеми стихійних лих у буковинському селі. Два роки тому його запитували про те саме, під час візиту прем'єра до Чернівецької області. Реакція - "без коментарів".

- Чи ускладнило вашу роботу рішення Конституційного суду про трактування конфіденційної інформації?

- Швидше ні, аніж так. У нашій редакції ніякого тиску ні на кого ніколи не було. У нас немає необхідності лізти в особисте життя чиновника: механізми показати натяки на корупцію існують і без такого втручання. Наприклад, досить красномовним у кадрі є дорогий годинник, комп'ютер і обстановка кабінету прокурора. А офшорні рахунки та автомобілі, на яких їздять члени його родини, не настільки важливі. До того ж, наша головна задача - щоб чиновник виконав певну функцію у вирішенні тієї чи іншої соціальної проблеми.

Нас більше стосується інший законопроект - про мораль на ТБ з показами крові та вбивств.

- З якою метою ви приділяєте увагу цій жесті?

- Це швидше чоловічий канал, ми працюємо здебільшого з чоловічою аудиторією. Якщо не показувати людині повну історію наслідків ДТП, вона його не зачепить. До того ж, у глядача завжди є вибір і можливість перемкнути на іншу програму. Якщо є попит, чому не повинно бути пропозиції?

- А інші методи не практикували? Приміром, статистика не менш красномовна.

- Статистика на екрані - це порожні цифри. Тільки картинка здатна змусити людину замислитися. І знову ж таки, для цифр є прекрасні друковані видання, інтернет-ЗМІ. Якщо я увімкнув телевізор і мені розповідають про ту ж ДТП - я хочу її бачити. Я дивлюся ТБ, а не читаю газету.

- Чи доводиться в процесі зйомок вдаватися до постановок?

- Постановки... Ні. Іноді, зрідка, ми використовуємо реконструкції: скажімо, коли мова йде про роботу оперативників під час затримання, наприклад, кілерів. Такі матеріали редакції постачають, переважно, правоохоронці, які, власне, й проводять слідчі експерименти.

Таких епізодів у розслідуваннях дуже мало: банки, де оперативники реконструювали затримання, матеріал піврічної давності про Львівську митницю про контрабанду із затриманням одного з чиновників-митників.

- Як знімаєте епізоди зі зломом автомобілів і квартирних дверей?

- Використовуємо машини співробітників, домовляємося зі знайомими про компенсацію зіпсованого майна. Самі ж зйомки не постановочні. Якщо вони постановочні, навіщо вони потрібні? Порожня розмова й підстава глядача. Таке у форматі нашої передачі просто неприпустимо. Або показуємо як є, або не торкаємося теми взагалі.

- Якими засобами відеозйомки користуєтеся у ситуаціях, в яких знімати відкрито немає можливості?

- Виручають телефони.

А взагалі, щоб зняти відео з тим же чиновником таємно або записати його розмову, не обов'язково використовувати приховану камеру. Розкривати ці нюанси я не буду, але такі напрацювання у нас є, і їх багато.

Намагаємося, щоб журналісти якомога менше ризикували. Я особисто не допущу, щоб журналіст вскочив у якусь таку історію. Навіщо?

- Чи були у вас випадки тиску, погроз та переслідування журналістів?

- Ніколи в житті на цьому каналі не було випадків тиску на журналіста.

- Чудово! Приміром, у "Знаку оклику" на ТВі зовсім інша ситуація.

- У них специфіка програми трошки інша. Як правило, погрози й тиск на журналістів пов'язані з роботою, яка так чи інакше висвітлює політику, впливових людей, потужний бізнес. Хоча, знову ж таки, що стосується бізнесу, у нас не було ніколи, слава Богу, проблем. Хоча викривали й хабарі, й відмивання грошей тощо. Політику не висвітлюємо, з подібними випадками не стикалися. Але такі історії чуємо від знайомих, друзів, колег. Знаємо про них з преси, блогів.

- Як ви зазвичай проводите розслідування - виключно своїми силами або співпрацюєте з іншими ЗМІ?

- Як правило, такі випадки з розряду винятків. Наприклад, ми були єдиним телеканалом, який записав 40-хвилинне ексклюзивне інтерв'ю з псевдопрофессором Андрієм Слюсарчуком. Потім його використовував ТВі, а ми брали матеріал по цій темі у них - працювали паралельно.

З друкованими, та й інтернет-ЗМІ навряд чи є сенс об'єднуватися: нас насамперед цікавить картинка, у той час як журналістам інших медіа достатньо, наприклад, письмової відповіді чиновника. Що стосується поділитися: якщо є цікаві історії - телефонуємо, просимо поділитися контактом. Телефонують і нам.

- Чи вдається у щоденній рутині шукати нові методи розслідувань? Наприклад, Ніка Девіса, автора публікацій про телефонні прослуховування News of the World, якого свого часу надихнула книга його колеги про розслідування причин авіакатастрофи. І Девіс вхопився за ідею підключити до перевірки фактів суди, позови в які подавали самі жертви телефонних прослуховувань. Ще один хороший приклад - об'єднання журналістів "Знаку оклику" у розслідуванні фінансових оборотів навколо бурових вишок для "Нафтогазу" з "Дзеркалом тижня. України" і закордонними ЗМІ.

- Ми беремося за проблеми, на які реально здатні вплинути. Одна справа бурові вишки, які мусуються у пресі, а по факту... Інше - відбійники, які не проходять сертифікацію (за нашим матеріалом вже дописується законопроект), або пакет законів, правок про сурогатне материнство, які були внесені після нашого розслідування і звернення до нардепів.

Як правило, наша мета - знайти відповідального за проблему чиновника, поставити йому конкретне запитання і дізнатися про результат виконаної ним роботи. Іноді практикуємо метод підсадних співробітників. Часом нас викликають до судів в якості свідків у тій чи іншій порушеній справі.

Найчастіше щодо креативу ми можемо розраховувати на власне опрацювання теми. Приходиш, наприклад, до чиновника, а він заявляє знімальній групі: проблеми немає. У відповідь відкриваєш ноутбук і показуєш документи, якесь відео, цифри. Нещодавно такий випадок був у Мінекології, де нам заявили, що навіть розмовляти з нами не будуть про нелегальну купівлю тварин в Україну, тому що "це неможливо - купити лева". Ми демонструємо відео як раз такого випадку, де ми особисто його купуємо, і чуємо такий коментар: "Ну що я можу сказати, перевезений він був не за нормами".

- Що вас цікавить більше - вирішення конкретного соціального завдання чи створення резонансу для громадського тиску на певний апарат або організацію в цілому? Останнє - більш відповідальне завдання.

- Серед тем, про які вдалося заявити найгучніше - сюжети про видобуток відкритим способом вугілля на Східній Україні. Там цілий національний парк просто знищили під боком у міліції. Ми довели справу до відома Міністерства внутрішніх справ. У результаті там звільнили дрібного міліціонера і продовжують видобувати вугілля. Цю тему ми не залишаємо.

Саме завдяки "Агентам" був прийнятий цілий пакет документів про усиновлення українських дітей громадянами інших країн. Це сталося після підготовки нашого сюжету про бельгійських геїв, які вивезли дитину з України з метою усиновити його. Ми займалися темою сепаратора крові у Сумах, і нам пообіцяли провести тендер на його закупівлю, а по факту - по команді купили за тиждень і тендер не знадобився. Зовсім недавнє розслідування і розкриття фактів цілої корупційної піраміди було присвячено українській залізниці, і Віктор Вольський, начальник Головного управління ГПУ з протидії корупції у транспортній сфері, обіцяв розібратися у фактах, які ми надали. Також наші сюжети були присвячені дорожнім знакам з розмітками, які дуже часто висять просто так, для краси, і суперечать не тільки державним нормам і ДСТУ, а й нормальній логіці.

Це дуже мала частина того, що ми робимо кожен день. Прикладів багато. Але найголовніше - ми дуже часто доводимо наші справи до логічного завершення. Наслідком проведених нами у минулому році більше 100 розслідувань були зміни у деяких законах і цілих пакетах законів України. І я цим дуже пишаюся.