"Таємниця червоного будинку" і "Листоноша завжди дзвонить двічі" - в огляді Наталі Маслової

О ні, він написав не тільки захоплюючу історію про ведмедя з тирсою, Алан Мілн ще й автор детективу, який високо оцінили сучасники. "Таємниця червоного будинку" - історія в англійському стилі. Уточнена і захоплююча і, що важливо, - з гумором. Створюється враження, що і загадковий злочин, і інтригуюче розслідування - лише обрамлення для чогось більшого. Втім, і розповідь про Пуха - не звичайна дитяча казка.

Джеймс Кейн нерівно дихає до листонош. Якось один голлівудський сценарист розповів письменнику, як довго чекав листоноші з важливою посилкою, і не пропустив його тільки тому, що рознощик пошти завжди дзвонить двічі. Кейну сподобалося карбоване звучання фрази, і він зробив її назвою роману. Крім того, читаючи "Листоноша завжди дзвонить двічі", усвідомлюєш - доля постукає в двері. І достукається, що б ти не робив. Багатьом жінкам кіно подобається більше, ніж першоджерело. Думаю, тому що роман - приклад чисто чоловічої прози, а вони ж (мужики) слів даремно не витрачають. Ми ж любимо красивості, витіюватості, метафори. Але в "Листоноші..." - це, повірте, зайве.

"Страх і трепет" Амелі Нотомб - не детектив, не трилер. Це автобіографічна історія про зіткнення Сходу і Заходу. Точніше, про те, як молода бельгійка настраждалася в якості робітниці японської фірми. Від офісної пташки до мийниці туалетів - кар'єрний ріст навпаки. Історія, може, й сумна, але читається весело. Обурення незвичними для європейця японськими правилами життя змінюється щирим сміхом над спробами героїні пристосуватися до них. Крім того, книга сповнена цікавих відомостей про японську культуру, на перший погляд, шокуючу і негуманну. Однак саме ці знання допомогли героїні мити туалети і відчувати себе вільною і майже щасливою.

Читайте із задоволенням!