З чого почався телевізійний шлях Олександра Бондарчука?

18 листопада 2013, 12:23

У 2000-му році, будучи ще студентом Інституту Журналістики, я пішов на зимову практику на маленький телеканал ЮТАР. Занурився в телевізійну кухню і зрозумів - моє, хочу працювати саме на телебаченні. Завдяки тому, що на маленькому каналі була нестача журналістів, мене ганяли, як штатного співробітника. Пару раз поїхав на зйомки з групою, так би мовити ознайомитися, подивитися на режим і специфіку роботи, а потім їздив як повноцінний репортер. За місяць практики я зняв (і всі вони вийшли в ефір) 16 сюжетів! Для порівняння, мої однокурсники на великих каналах зняли максимум два репортажі. Звісно, велику роль у цьому зіграли мої вчителі, а нині хороші друзі й колеги - Макс Шиленко (сьогодні продюсер на 1+1) та Вадим Єрмоленко (прекрасний режисер, кліпмейкер). Під їхнім керівництвом студент Бондарчук вивчав усі тонкощі теле-кухні. Після закриття ЮТАРу у 2002-му, мене рівно через два дні запросили на ТОНІС. Там саме потрібен був журналіст з досвідом роботи з силовими структурами та армією. А в квітні 2004-го мене переманили на НТН, давши можливість реалізувати давню мрію - зробити окрему програму на кримінальну тематику. Так і народився "Свідок". Ось уже десятий рік в ефірі і весь час розширюємося. Зі старої команди залишилися я, мій напарник-співведучий і нинішній керівник проекту - Олексій Стеценко, та Сергій Кацан (нині редактор регіонального відділу).

- Давайте поговоримо про Вас поза ефіром НТН. Як Ви ставитеся до кіно? Є улюблені актори?

- Я дуже люблю кінематограф і з радістю намагаюся ходити в кінотеатри на прем'єри. І на відміну від критиків, мені завжди подобається гра акторів. Тому що кожен з них - це особистість, і якщо він пройшов кастинг із сотень претендентів на роль, отже це багато чого коштує. А серед прекрасних актрис і акторів я б виділив Моніку Белуччі та Джейсона Стетхема.

- Якій знаменитості хотіли б потиснути руку?

- Хороше запитання... Скільки всього в голову приходить одразу. Але якщо відверто, то Василю Ломаченку та Олександру Усику. Сам давно захоплююся єдиноборствами і знімаю капелюха перед цими двома хлопцями. Вони взяли все, що можна в аматорському боксі, стали Олімпійськими чемпіонами; і ось днями вдало стартували в професійному боксі з красивих перемог нокаутами над дуже сильними супротивниками. Особисто з ними я поки не знайомий, але в недалекому майбутньому впевнений, що моя мрія здійсниться, і я потисну руки і Васі Ломаченку і Сашкові Усику.

- Кого можете назвати еталоном жіночої краси?

- Для мене еталон жіночої краси - моя дружина Тамара. Подивіться на фото, думаю, коментарі зайві.

- Найбільш незвичайний подарунок, який отримували на день народження...

- Моє 30-річчя співпало з Євро-2012. Мій близький друг і кум подарував мені шикарно накритий стіл на 30 осіб у VIP-зоні на Хрещатику. Якщо пам'ятаєте, там стояв ресторан у вигляді футбольного м'яча прямо перед найбільшим екраном. Цей День народження запам'ятається на все життя, оскільки до вечора свято стало "міжнародним": за мене піднімали тости і поляки, і іспанці, які сиділи за сусідніми столиками.

- Ваше найулюбленіше свято?

- Новий рік. Відчуття очікування цього свята залишилося зі мною з дитинства. Моєму синові вже практично п'ять років, а все одно під Новий рік чекаю якогось дива.

- Як Ви розслабляєтеся?

- Намагаюся не напружуватися. Жартую. Дуже люблю проводити час за грою на російськоми більярді. На жаль, не так часто як хотілося б. Але якщо є вільний час і хороший напарник-суперник, то за цією грою можна непомітно провести і чотири години. Більярд, як шахи, поспіху не любить.

- Можете пригадати найбільш незвичайне місце, де доводилося співати? Разом з братом?

- Де ми тільки не співали! Дні народження та весілля друзів, на природі, в караоке... Але, найбільш незвичайне місце - на морському пірс. Це було під час зйомок проекту "Все для мами" на телеканалі "Інтер". За сюжетом програми, ми подарували нашій мамі поїздку до Криму, але вона про це не знала і до останнього думала, що поїхала туди по роботі. Вона провела увесь день в Ялті, була маса сюрпризів, подарунків, а вона все записувала в блокнот, щоб по приїзду додому написати репортаж про міжнародну Кримську конференцію. У фіналі яхта з журналістами, серед яких була і наша мама, пришвартовується до пірсу, ми з Васею виходимо з-за спин людей і починаємо співати пісню "Чорнобривці". Це було найкраще виконання.

- Закінчіть фразу: "Якщо на світі є рай..."

- Якщо на світі є рай, то він - у моєму домі!