Віра, надія і мир України 2014 на НТН. Прем'єра

Дмитро Овєчкін, директор компанії "Студія "Золоте Руно", продюсер нового документально-публіцистичного проекту "Україна 2014" на телеканалі НТН, присвяченого подіям, що відбуваються на сході України.

Дмитре, як виникла ідея проекту?

Ще навесні ми запропонували керівництву телеканалу НТН зробити проект про добровольчі загони. Але отримали зустрічну пропозицію - зробити цикл програм про життя людей на території проведення АТО, про вимушених переселенців, про волонтерів і добровольців, про людей, які стали повертатися додому. Зйомки почалися в липні цього року, і в рекордні терміни, за три тижні, ми зняли три фільми. Перша серія вийшла до Дня незалежності про переселенців. Цієї неділі, 21 вересня, о 12.50 виходить про життя людей на території проведення АТО "Україна 2014. Віра, Надія, Мир".

Важко було шукати героїв програми? Адже мова про людей, які багато чого пережили...

Ми дуже тісно співпрацюємо з добровольчими загонами та волонтерськими організаціями по Україні, крім того у мене дуже високопрофесійна команда, яка може знайти і домовитися з будь-яким героєм!

Чим ви мотивували людей, коли запрошували стати учасниками проекту?

Наші герої - це люди, які змогли без прямої державної підтримки самоорганізуватися і встати на ноги, незважаючи ні на що. Їм допомагали волонтери та громадські організації, але найголовніше - їх дух не був зломлений, вони боролися до кінця. Їх історії - це своєрідні історії успіху, якщо звичайно так можна сказати. Такі люди через біль і втрати все одно знаходили в собі сили мислити позитивно і боротися. Вони захотіли поділитися своїм досвідом, розуміючи значимість нашого проекту і практичну його корисність для таких же, як вони.

У чому особливість серій "Повернення" і "Віра, Надія, Мир"?

Фільми "Повернення" і "Віра, Надія, Мир" ми знімали в Краматорську, Слов'янську та Семенівці. Це території, де вже військових дій сьогодні немає, але насправді там все одно часами стріляють, відбуваються напади на блок-пости (ми, до речі, стали мимовільними очевидцями нападу на блок-пост, коли по закінченні зйомок поверталися в Київ). Коли ми приїхали на Схід, в ті міста, які першими постраждали від бойових дій, ми побачили і відчули всю повноту трагедії. По телевізору все це відчути неможливо. Коли ти туди потрапляєш - відчуваєш цю трагедію шкірою.

Фільми "Повернення" - про людей, які вирішили повернутися в постраждалі від війни рідні міста. У контексті центральної сюжетної лінії, ми розкриємо драму, яка сталася під час АТО в місті, як і якою ціною його відновлюють. Наприклад, у Слов'янську аварійна бригада електриків підірвалася на міні. Найбільше дісталося 22-річному електрику - йому відірвало кисть руки...

Ми приїхали в Слов'янськ напередодні 1 вересня. У місті вже були відновлені всі садки, школи, лікарні. Йшло відновлення і ремонт будинків і житлових секторів. Ми знімали по 12-14 годин на день. Було дуже важко і складно, але нам все допомагали і йшли назустріч - і комунальні служби, і міська адміністрація, і медичні установи, та й самі жителі. Були, звичайно ж, і ті, хто відмовлявся від інтерв'ю - частіше це люди, які втратили близьких, або в родині хтось тяжко був поранений. Вони ділилися з нами переживаннями і розповідали про подію, але не на камеру...

У фільмі "Віра, Надія, Мир" ми розповімо про тих, хто був змушений залишитися в зоні АТО. В основі серії історія свідків окупації, бойових дій та звільнення. Головне питання - яким чином їм доводилося виживати, що допомогло вижити (де ховалися від обстрілу і бомбардувань, що їли, де брали воду). В контексті головного питання, ми обов'язково спробуємо відповісти, чому війна проявляє найгірші і найкращі людські якості.

Чия історія Вас найбільше вразила?

Я вважаю, що всі жителі, які залишилися там жити під час військових дій - герої. Ми писали інтерв'ю з медсестрою, яка патронує новонароджених. Вона навіть під обстрілами, ризикуючи своїм життям, кожен день обходила дітей - розносила памперси і дитяче харчування. Поставок природно ніяких не було, тому вона ділила памперси поштучно, розподіляла по порціях з баночок дитяче харчування. Вона ж могла відмовитися від своєї роботи, але продовжувала виконувати свій обов'язок - це справжній героїзм, я вважаю.

У Семенівці батько багатодітного сімейства зміцнив льох, у якому його родина з 4 маленькими дітьми і старими батьками прожили два тижні під бомбардуваннями в дуже важких, навіть неймовірних умовах - без світла і газу, тривалий час без їжі. Їм нікуди було виїхати.

Взагалі це дуже бідний регіон, тому часто люди залишалися на місцях вимушено, через відсутність можливості виїхати.

За що Ви любите свою роботу?

Документальне кіно - це складний жанр, підготовка і робота над яким займає тривалий час. Я в документалістиці вже більше 7 років, був продюсером понад 200 проектів різного жанру. Кожен проект - це можливість об'єктивно розповісти історію про ту чи іншу людину, подію чи явище. Передати досвід інших людей, поділитися мудрістю. Ми проникаємо прямо в суть речей, зберігаючи реалізм і прямоту. Я думаю, що це один із найважливіших ресурсів для збереження і передачі інформації і досвіду, за допомогою якого ми можемо усвідомлювати наше життя. Задача документального кіно - розповісти нам про світ, в якому ми живемо.

Ви пишете вірші. Як давно і чому стали писати?

Так, пишу. Цього року вийшов 6-й збірник. Виходить писати по одному зібранню віршів на рік. Чому став писати? Уроки мого життя, більшою мірою больові, привели мене до пізнання філософії буття, мудрості світобудови. Я почав займатися медитативними практиками та методиками, пізнавати сенс нашого життя. Мої вірші є відображенням мого внутрішнього світу - у віршах є радість і біль, любов і смерть, щастя і печаль. Є філософські роздуми на тему сенсу життя. На створення вірша у мене часто йшло всього лише 10-15 хвилин. Бували такі моменти, що ти пишеш-пишеш, навіть рука втомлюється, а насправді ти навіть не завжди розумієш, що ти пишеш... Свого роду надиктовки "згори").

Про що мрієте, плани на майбутнє?

Моя мрія - виробляти якомога більше проектів, фільмів, серіалів, які допоможуть людям пробуджуватися і вчитися розуміти себе. Тільки так вони зможуть бути по-справжньому щасливими.

http://tvgid.ua/news/18092014/56198/