Чорнобильський телеоператор потребує допомоги

Жахливі випробування переживає людина, завдяки якій світ колись побачив унікальні кадри Чорнобильської трагедії. Телеоператор Анатолій Мартиненко 30 років тому працював у кількох метрах від розпеченого реактора. А тепер він демонструє свою волю в боротьбі зі страшними хворобами. Волі та жаги до життя в Анатолія більше, ніж у тисяч здорових людей. Та щоб жити, не вистачає 72 тисячі гривень.

Телеоператорові Анатолієві Мартиненку - лише 55. А він без милиць уже ніколи не ходитиме.

- Вот так я пока хожу, без протеза.

Операція зі встановлення штучних кришталиків у вічі, ампутація правої ноги, відмова нирок, складнощі зі слухом та венами - все це Анатолій пережив за останні три роки. Організм чоловіка відмовляє через цукровий діабет. Так, певен оператор, до нього через 25 років озвався Чорнобиль.

Це рідкісні кадри. За два місяці після вибуху на ЧАЕС Держтелерадіо відрядив туди працівників фільмувати життя в зоні відчуження. Анатолій Мартиненко - по той бік камери.

Телеоператор Сергій Буланенко їздив у Чорнобиль разом із Анатолієм. Пригадує: їм тоді навіть респіраторів не дали.

Сергій Буланенко, телеоператор:

- Что запомнилось: Толик стоял на камере слева, я не запомнил исполнителей, запомнились люди, которые сидели в респираторах.

Та тепер про ту поїздку Анатолія до Чорнобиля держава забула. Адже пенсії чорнобильця телеоператор не має.

Анатолій Мартиненко, телеоператор:

- Государство дало мне вот такую цяцьку, это то, чтоб я себе ни в чем не отказывал и игрался, это не медальки, не значек, это все, что мне дало государство.

Тут, у лікарняній палаті, телеоператор із 30-річним стажем проводить більшу частину свого часу. Зараз у нього процедура гемодіалізу.

Едуард Красюк, завідувач Київського нефрологічного центру:

- Пациент имеет почечную недостаточность в терминальной фазе, для того, чтобы поддерживать жизнь и функциональность организма, нужно делать гемодиализ по 4-5 часов.

Окрім гемодіалізу, Анатолій відбуває курс радіопроменевої терапії. Аби врятувати ліву ногу. Чоловікові дуже допомагають друзі та родина. Проте, цього замало. Анатолієві необхідні гроші на лікування та протез. Половину суми вже зібрали, але потрібно ще 72 тисячі гривень.

Анатолій Мартиненко, телеоператор:

- Вы знаете, я не люблю просить, я не люблю этого делать. Я единственное хочу сказать - выразить огромную благодарность тем людям, которые помогли собрать пусть половину пока той суммы. Спасибо вам большое, я всегда буду помнить об этом.

Анатолій не вміє просити, а от його друзі просять усіх небайдужих допомогти телеветеранові стати на ноги.

Іван Болілий, телеоператор: 

- Никто никому не обязан, ребята, просто вы помните, что вы помогли кому-то, и, не дай Бог, что-то с вами случится - вам помогут. Помогайте!

Телефон дружини Валентини - 063 438 23 94.