Українці вже консервують мобільні телефони

Разом із тим, не секрет: зателефонувати з-за ґрат у час технічного прогресу не так уже й проблематично. Передаючи на зону заборонені речі, родичі та друзі роблять засудженим «ведмежу послугу». Коли у в’язня виявлять мобілку чи наркотики, про дочасне звільнення можна забути. А фантазії в людей через край, - кажуть правоохоронці.

Олександр Гнітій, керівник Білозерської виправної колонії: «Мали непоодинокі випадки, коли мами просилися піти на побачення, а потім, при догляді, єсть жінка, яка займається доглядом, вилучає у мами підв’язані на колінах 2 мобільних телефони. Були випадки, коли мами приносили також в собі, на собі наркотичні засоби для своїх чад».

У передачі з Криму мати надіслала синові чотири бляшанки консервів. Зовні вони нічим не відрізнялися від справжніх, були фабричного виробництва і навіть із цінниками. Проте досвідчені наглядачі таки помітили відмінності.

Юрій Піддубняк, молодший інспектор Білозерської виправної колонії: «При поднятии одна консерва была другого веса, хотя написано 250. На электронных весах позначено 170, пожалуйста, на 70 грамм меньше. Так же и вот эта».

Хлопець, який мав це отримати, запевняє: нічого такого не просив. Тюремники кажуть: жоден заборонений предмет до адресата не дійде. Адже їм не вперше відкривати бляшанки з мобілками.

Щоб приховати підміну й вага збігалася із зазначеною на пакованні, люди підкладають папір, вату і навіть метал. Найчастіше ж у передачах знаходять наркотики.

Юрій Піддубняк, молодший інспектор Білозерської виправної колонії: «В карманах, в швах, в хлопьях, в чае, есть гречаные хлопья, есть овсяные хлопья, так же в письмах. Есть такие случаи».

З мобілками на зону не пускають навіть журналістів. А спілкуватися з рідними в’язням дозволено звичайним телефоном-автоматом.

Олена Ваніна, Володимир Чепинога, НТН