Родина маленького Остапа благає небайдужих людей про допомогу!

Остап на гойдалці, мама його розкачує і примовляє: котик маленький, мама тебе врятує. Мама тебе дуже любить. Ти знаєш, котик, мама тебе врятує.

Остапчику рік і три місяці. І те, що він ще живий, - це диво. Атрезія жовчовивідних шляхів – діагноз смертельний. Через зарощення каналів жовч отруює організм і той швидко згасає. Сьогодні печінка Остапчика – як у семирічної дитини. Він будь-якої миті може померти.

Світлана Синьковська, мати хлопчика: «Таке наше сонечко хвореньке. Таке наше улюблене сонечко. Народився здоровий. Казали, що все добре. Два місяці ріс, а потім було все дуже погано: сказали запізно».

У дитини вроджена вада – якби ж у пологовому будинку її вчасно діагностували та прооперували. Тож нині без пересадки печінки не обійтися. Донор є – батько. Немає тільки грошей – трансплантація в бельгійській клініці обійдеться у понад 100 тисяч євро.

У правовій державі ці гроші можна було б відсудити у лікарів, які вчасно не виявили недуги. В Україні доводиться покладатися на себе та чуйних людей.

Світлана Синьковська, мати хлопчика: «Хто винен, це моє випробування, це ніхто не винен. Це винні лікарі, бо вони не бачать коли можна щось зробити. Не хочуть бачити, не вміють бачити це. Вони винні в своїй нефаховості».

Родина потребує допомоги. Важить кожна гривня. Адже якщо кожен мешканець будь-якого міста-мільйонника пожертвує лише гривню, це і буде необхідна сума.