Чоловік поголився чужою бритвою, і його за це пошматували

Мисливець із Молодогвардійська хотів потішити дружину заячою шапкою. Та його вірний помічник спанієль, замість підстреленого вухатого, нанюхав у снігових кучугурах кілька пакетів зі шматками людського тіла, перекладених газетою «Кримською правдою».

Рушан Волков, перший заступник керівника Краснодонського РВ міліції: «Было установлено, что имеются конечности, отделенные от туловища, туловище. Голова трупа на месте установлена не была».

Правоохоронці почали опитувати місцевих мешканців. Одна бабця згадала, що якось увечері чула, як у сусідів нагорі страшно кричить чоловік.

У тій квартирі мешкали вихідці із Криму, котрих уже кілька днів у місті ніхто не бачив. Правоохоронці почали шукати на півострові.

Дмитро Красносельський, заступник керівника Краснодонського МВ міліції: «У этого Александра сожительница работает в городе Симферополе – Крым. Все эти факты навели на мысль: два ранее судимых за тяжкие преступления и два с этого города могли совершить данные преступления».

Підозрювані й справді після вбивства переховувалися в Симферополі. Їх затримали тамтешні міліціянти й передали молодогвардійським колегам.

На допиті приятелі зізналися в жорстокому вбивстві. Розповіли, що познайомилися з майбутньою жертвою випадково. Відзначили це пляшкою оковитої, а потім посварилися – чоловік без дозволу поголився бритвою господаря.

Андрій, підозрюваний: «Тот кричал, звал на помощь? - Да нет. У Александра очень сильный удар, после трех ударов потерпевший уже не кричал».

У злочинців був розподіл праці: Олександр жертву вбивав, а його друг Андрій – розрубував.

Андрій, підозрюваний: «Учитывая мой опыт работы на мясокомбинате, мне топор не понадобился. Александр периодически заходил и наблюдал, как я это все делаю. Ему это понравилось, он меня хвалил».

Про скоєне чоловіки не шкодують. Олександр узагалі розглядає вбивство, як підтвердження свого вищого призначення.

Олександр, підозрюваний: «Как таковой, жалости нету вообще. Убил бы какого-то там человека, у которого дети там остались, жена. Да, тогда б у меня угрызения совести были бы. Так, ну и что? Очередной бомж, как говорится. Как предыдущий у меня был, никому не нужен. Он только вред приносил людям».

Розвиватимуть свої філософські концепції вбивці вже за ґратами. У них на це буде ціле життя. Враховуючи попередні злочини нелюдів, суд може призначити їм довічне ув’язнення.

Дмитро Ільчук, Тетяна Погукай, НТН