Пенсіонер зарубав власного сина, якого називав фашистом

Чоловік за життя служив військовим лікарем. Уже пенсіонером повернувся в село до батьків. Разом мешкали чотири роки. Про синову любов старий хазяїн не раз розповідав сусідам.

Катерина Романенко, мешканка с. Яблучного: «Дуже, дуже цей син його обіжав. Ото, кажуть, прийде п’яний і почне. Ті гроші у них одбирав, ту пенсію одбирав. Чи ту матір, кажуть, як почне тягати за руки, за одежу по полу, по комнатах тих, і цього ж батька почне бити».

Батькові вже вісімдесят, він ледь ходить. А матері самотужки ходити вже не сила. Хоч як скрутно було, старенькі сина жаліли: на рідну кров не поскаржилися жодного разу.

Зоя Гавриленко, секретар Яблучнівської сільської ради: «Звичайна сім’я, така, як і всі в нашій сільській раді по селу Яблучному. Жили спокійно, не зверталися з приводу сварок чи бійок. Такого нічого не було».

Іноді й справді сім’я жила мирно: якщо син забував про горілку. Коли ж він вкотре повернувся п’яний, батько й мати побоювалися, що знову лупцюватиме. Та син узяв до рук сокиру.

Затриманий: «Сокирою хотів голову нам поотрубувать. Хорошо, що як кинув, я встиг двері прикрить. Так вона у двері, як ударилась. Щілина така: я глядь – сокира. Я взяв, під голову собі положив. А воно лягло, гад, і хропе. Так я раз уліпив. А коли оказується – гострим. А я не хотів гострим. Думав, дам обухом пару раз. А воно так получилось, свєта не було».

Віталій Гордієнко, заступник керівника Великописарівського РВ міліції: «Удари наносились в область голови, обличчя. Два, три удари лезом сокири. Смерть наступила практично миттєво».

За сином батько не тужить. Та й власною долею не надто переймається. Старому серце болить за дружину.

Затриманий: «Ето фашист, а не син, фашист. Бабу унічтожив полностью, щитай, шо нема її. Боже сохрани. Переживаю, гадство, уже чи побачу її живою, чи ні».

Оксана Москаленко, Олександр Федчун, Сумщина, НТН