Спецреп НТН: Безпритульні діти України!

Поверніться до родин – закликають українські виконавці. Ця агітація для дітей, що зникли або добровільно пішли з домівки.

Дмитро Ципердюк, учасник гурту Dazzle Dreams: «Оголошень, це все, що ми могли поки що в чотирихвилинну пісню, оголошення будуть постійно мінятися».

Власне месидж у кліпі не тільки малим. Співають для всіх мешканців України: не будьте байдужими, і про дітей вулиці повідомляйте міліцію. Так можна знайти неповнолітніх, яких уже кілька років не бачили батьки. І приводи для оптимізму є.

Нині зі зниклих тисячі семисот дітей, ще блукають тільки шістдесят. Та їхня кількість навряд чи колись зменшиться до нуля. Хлопчики й дівчатка з домівок тікають постійно.

Валерій Харчишин, учасник гурту «Друга ріка»: «Романтично зникли, їм просто не захотілося сьогодні бути вдома, а піду я там, поїду в інше місце, потім ця вулиця затягнула і таких дітей насправді, за офіційними цифрами, близько 30 тисяч насправді».

Валентина Єфимова, психолог: «Когда ребенок бежит из дома? Когда понимает, что взрослые не могут его защитить».

Фахівці підрахували – 90 відсотків волоцюжок із незабезпечених родин. Удома їх ніхто не тримає. Натомість – кривдять, знущаються, змушують працювати.

Світлана Колесникова, менеджер жіночого правозахисного центру: «По сути, дети-бродяжки, это дети потерпевшие от насилия в семье, которые таким образом от него убежали».

Інші десять відсотків тікають, аби довести всьому світові, що вже дорослі. Так пішла з дому 16-річна Світлана. Вона познайомилася з хлопцем за оголошенням. Він запросив у гості до Петербурга. Спочатку вони гуляли містом, фотографувалися. Мить... І казка закінчилася.

Світлана, жебрачка: «Он меня не отпускал, забрал паспорт, ми с ним проходили по улице, я скандал подняла на него, и мент ко мне подошел, говорит – документы ваши, я ему показала, без прописки, несовершеннолетняя одна в городе – почему, что?»

За кілька тижнів із Росії її депортували в Україну. І одразу до приймальника-розподільника. Невдовзі вона поїде додому, на Дніпропетровщину. До глухонімої матері. І можливо закінчить кулінарний технікум. Каже – тікати більше не хоче.

Ольга Іващенко, заступник керівника приймальника-розподільника для дітей м. Києва: «Киевский приемник является транзитным по доставлению детей до мест проживания их, вот 5 детей которые являются транзитными».

Марія, жебрачка: «Потом получилось так, что я загуляла. В Москве оказалась…»

Сюди періодично потрапляють усі безпритульні неповнолітні. Після з‘ясування особи частину мандрівників повертають до рідних. Звісно, якщо такі є і їх не позбавлено батьківських прав. Утім, діти знову рвуться на волю.

Валентина Єфимова, психолог: «Каждый человек хочет находится в той группе людей, где его принимают таким, какой он есть, где его любят, где с ним считаются и где признают за ним право голоса, право существования и не претендуют на его место, пусть это место в канализационной трубе».

А буває батьки й самі виганяють рідних дочок і синів. Отак опинився на вулиці Денис. Його вигнали з хати, бо продав деталі від батькового комп’ютера. Жебракує вже кілька років. І додому не збирається.

Денис, жебрак: «- Денис, сколько в этом году мы тебя раз отвозили в приют и в больницу? Восемь! За четыре месяца! И сколько еще раз будешь это делать? – Ну, сегодня вы меня заберете, я убегу, и поеду в Винницу. – А в Виннице что? – Мой знакомый живет».

А буває малі й особистий спартанський побут облаштовують. Гуртуються невеличкою компанією. Живуть на теплотрасах, у підвалах, занедбаних будинках.

- «Ночуем? В подвалах! У нас там телевизор. Просим деньги, машины моем».

З настанням тепла безпритульні мігрують до масових місць відпочинку. В Україні полюбляють Крим. Аби прожити там, здебільшого скоюють злочини.

Генадій Мальцев, керівник відділу ГУ МВС України у Криму: «Мы собираем оперативные группы в составе 3-4 человек, которые в ночное и в дневное время работают по пляжам, здесь наша работа нацелена в основном, чтобы как можно меньше совершалось краж на территории пляжа».

Спійманих волоцюжок тут теж садовлять до місцевого приймальника-розподільника. А потім розвозять по домівках. Якщо, звісно, малі не втечуть раніше.

Міліціянти планують створити окрему організацію, що шукатиме дітей. Бо у правоохоронців і так роботи аж по горло.

Тетяна Бухтіарова, в.о. керівника Департаменту МВС України: «Должен быть создан всеукраинский центр по розыску детей, это те дети, которые уходят со школ-интернатов, а их было на этот год 1700».

А головне просять батьків – любити своїх дітей.

Тарас, жебрак: «Коли виросту – водку не буду пити – це раз, мати нормальну роботу, щоб копійку держати для дітей, жінки». // Олена Ткаченко, Світлана Скляренко, Аркадій Моос, Віталій Савченко, НТН.