Українські депутати та бізнесмени луплять журналістів! Закон мовчить!

Не раз на репортерів нападали просто під час зйомок. За кордоном журналісти регулярно потрапляють під руку кінозіркам і супермоделям. В Україні ж нападають на кореспондентів як невиховані перехожі, так і народні обранці.

Журналістка Олена на власному досвіді відчула, що означає – напад на журналіста

Олена Солодовнікова, журналіст: «Ми приїхали взяти коментар чоловіка, який не хотів виселятися з квартири, який не мав до неї ніякого відношення. Ми просто мирно прийшли з оператором, записати коментар що і як. Ми не заходили на його територію, ми були в коридорі. Він до нас вийшов і реакція на добрий день була дуже неадекватною».

Ремонт розбитої камери Олені коштував дві тисячі гривень. Із вимогою, щоби гроші віддав нападник вона звернулася до міліції.

Олена Солодовнікова, журналіст: «Проходить місяць, міліція каже, ви знаєте, ми не будемо порушувати карну справу, це дуже маленькі суми, тому навіщо взагалі з цим зв’язуватись».

Олена – не єдина. Випадків, коли постраждалим журналістам відмовляли в порушенні кримінальної справи, насправді чимало.

Вадим Гладчук, лідер громадської організації: «Я думаю, журналісти мають запитати у прокуратури, чого ці справи не розслідуються. Тому що жодних зрушень немає. Я думаю, що журналістика – небезпечна робота і жодна страхова компанія не має погоджуватись страхувати журналістів».

Теоретично у Кримінальному кодексі стаття є. Сто сімдесят перша. Вона каже, що за перешкоджання діяльності журналіста можна навіть термін отримати – до трьох років.

Правозахисники роблять ремарку – найпроблемніше закон застосувати проти людей небідних. Але бізнесмени, що відкупляються від покарання, - це півбіди. Добитися щодо них справедливості хоч якось можна. Інша каста – депутати.

Едуард Багіров, правозахисник: «Что в реальности мы видим? Один мурло-депутат позволяет оскорблять девушку, второй – неважно какой фракции отбирает микрофон. Это банальная демонстрация своей безнаказанности и показывать журналистам свое превосходство».

Це не від почуття переваги, це від того, що журналісти говорять багато.

Вадим Гладчук, лідер громадської організації: «Вони вважають журналістів тими людьми, які заважають їм красти».

Покарати депутата-забіяку складно. Потрібно, щоб його позбавили недоторканості. Відтак, міліція не може захистити журналістів від народних обранців. Правоохоронці лише збирають інформацію і надсилають її до прокуратури. А там, зазвичай, усе і зникає безслідно.

Віталій Ярема, керівник ГУ міліції м.Києва: «Супроводжувальний лист, але він обґрунтований у зв’язку з тим, що в діях таких-то в такому-то факті вбачається ознаки такого-то злочину, направляю матеріали для вирішення питання про порушення кримінальної справи».

Хто б це не був – депутат, мажор, чи простий українець – відповідальність рано чи пізно, але настане. Таку істину підтверджує світова історія.

Едуард Багіров, правозахисник: «Если они так себя будут вести, то не только журналисты то и простые люди будут с ними обращаться, как они и обращаются, руками, ногами, булыжниками». // Борис Сачалко, Аркадій Моос, НТН.