Колишній спортсмен-п'яниця забив на смерть свою співмешканку

Колишній спортсмен розірвав коханій печінку й навіть не помітив цього. Мешканці села Медвина на Київщині знову в об’єктиві "Свідка". Там п'яничка під вікнами сусідів забив на смерть свою співмешканку. Допомогти жінці ніхто не вийшов.

Пані Антоніна бідкається: донька не встигла навіть пожити! Тіло тридцятиоднорічної Людмили понівечене так, що його довелося цілком забинтувати.

Антоніна, мати загиблої:

- Кажу: чого синя каждий день? А вона каже: об двері вдарилася. Казала: Людочко, не пий! Почку тобі спасали, тисячу сімсот заплатила. Не пий, доцю!

Та доця пила й далі. Чоловіка кинула, двох своїх Доньок полишила на хвору бабусю й загуляла. А коли знюхалася з колишнім в'язнем-сухітником, то навіть стежку додому забула.

Антоніна, мати загиблої:

- Так вона спочатку видавала якісь копійки, то гусей вона купила, а потом усе заклякло.

У цій хаті кубло місцевих п'яничок. Зараз тут порожньо. Двері відчинені, бо красти нічого. Навідувалася сюди й Людмила зі своїм кавалером Андрієм. Того вечора закохані спершу туркотіли, неначе голуб'ята, а потім напилися до поросячого кувікання. Врешті, зчепилися, як півники.

Юрій Шинкар, керівник Богуславського РВ міліції:

- Пару раз він її ударив по лицю, потім ногою разів два - в область живота. Сам пішов додому.

Під час сварки сусіди навіть не пробували заступитися за жінку. Та що там заступитися: коли побита цілу ніч лежала під тином, знемагаючи від внутрішньої кровотечі, ніхто не викликав швидкої.

Надія Бобонич, сусідка:

- Нічого не чула!

Микола Робак, сусід:

- Того вечора я нічого не чув абсолютно!

Побиттю ніхто не завадив, бо кожен свідок сподівався на ініціативу іншого. Психологи називають це розмиванням відповідальності через викривлене уявлення про особисте життя.

Олександр Петров, психолог:

- Люди звикли, що в такій сім'ї постійно є якісь сварки, бійки. Наступного дня вони вже миряться. Мирно живуть. І можна просто залишитися крайнім. Людину, яку звинуватять: навіщо ти ліз, це наше особисте життя.

Сусіди ні до чого, твердить мати затриманого. Це тепер для односельців - колишній засуджений, п'яничка-невдаха. Замолоду ним пишалася вся округа. Чолов'яга був чемпіоном України зі східних одноборств. Та роботи в селі катма. Консервний завод не працює, в колгоспі люди не потрібні, ось і пішов красти. З крамничної каси поцупив кількадесят гривень - і на три роки за ґрати. Після тюрми горілка - єдина втіха.

Надія, мати затриманого:

- Погано, вони пили все врем'я. Пили все врем'я. Я от них не бачила нічого хорошого.

Бажання працювати є - робота буде, декларують сільські урядники. До селян помічником можна найматися. Та це лише збільшує пиятику. Бо платять люди найчастіше рідкою валютою.

Дмитро Ільчук, Олександр Данилов, НТН.