Проявить безразличие или помочь - выбор каждого

Бійки, пограбування, крадіжки і навіть убивства. Такий перелік злочинів можна зустріти на наших вулицях. Іноді їх вчиняють просто на очах перехожих. Чимало правопорушень розкривають свіжим слідом. А ще більше можна було попередити, якби не людська байдужість.

Що таке байдужість людей, ветеран міліції Олександр Наумов пізнав на власному досвіді. Одного дня пенсіонер гуляв містом. Здалеку помітив бійку. З натовпу йому спокійно відповіли: то двоє молодиків намагаються пограбувати водія маршрутки. Пройти повз чоловік не зміг. Спробував зупинити грабіжників. Ті дали драла. За професійною звичкою кинувся наздоганяти.

Олександр Наумов мешканець м. Києва:

- Я ему приказал остановиться, он махнул рукой, мол, иди ты отсюда. Я предупредил, что буду стрелять, сделал предупредительный выстрел. Когда он начал делать телодвижения сделал выстрел в его направление. Все равно он не собирался останавливаться. Вот на этом месте я его завалил. Лицом вниз и сел ему на спину.

Олександру Наумову за п'ятдесят, здоров'я не дозволяє бігати та боротися з двадцятирічними розбійниками. Хоч мав із собою травматичну зброю, бійка зі злочинцем могла закінчитися не на його користь. Олександр Вікторович пригадує: допомогти йому ніхто навіть й не подумав.

Олександр Наумов:

- Больше всего, что меня поразило - что ни один из мужчин, проходивших мимо, в эту ситуацию не вмешался. Молодые люди, проходя мимо, доставали свои мобильные телефоны и делали фотографию.

Насильство у нашому житті стало нормою. Тому люди й не втручаються, кажуть психологи.

Юрій Ірхін, психолог:

- Дети к этому привыкли. По телевизору это все видят, своего рода мы привили к ним равнодушие к этим проявлениям. Поэтому банальная уличная драка не воспринимается как из ряда вон что-то происходящее.

Ще одна причина байдужості - люди настільки зневірилися у правосудді, що просто бояться робити добро. Краще пройти осторонь, все одно злочинців не затримають. Ще й на горіхи перепаде.

Юрій Ірхін, психолог:

- Работает принцип: не делай людям добра не будет тебе зла. Последняя юридическая практика показывает, что правые люди становятся виноватыми. Вот отсутствие веры в справедливость глобальную, в правосудие, вот оно обуславливает такое тупое равнодушие.

Микола, мешканець м. Києва:

- Троє б'ють одного, ви б заступилися за цю людину, чи пройшли б повз?

- Трудно сказать. Желательно заступиться. Но тяжело ответить на этот вопрос.

- А чому?

- Сейчас народ такой, что мало ли, и оружие имеет, а у меня все-таки дети, внуки.

Ігор, мешканець м. Києва:

- Если грабеж женщины - я думаю, стоит вступиться. В драки вмешиваться - не уверен, стоит ли, а вот на защиту женщины стать - очевидно.

Євген, мешканець м. Києва:

- Для начала надо разобраться, в чем проблема, а потом уже встревать. Если обижают кого-нибудь, то надо заступаться.

Згідно з кримінальним кодексом, завадити злочину має право кожен громадянин. І такі дії не розцінюватимуть як протиправні. Та на практиці виглядає дещо по-іншому. Якщо ви побили розбійника, правоту ваших дій визначатиме не закон, а слідчий.

Едуард Багіров, правник:

- А сейчас нас воспитывают наоборот. Не надо влезать. Бьют - проходи мимо, потому что тебя прибьют. Если не эти негодяи - то вот эти, (показывает на погоны). Могут пришить и соучастие, и другие обвинения. В законе четко не прописано, что если я вижу, что избивают человека, то я могу использовать любые средства. Закон позволяет мне, но как следователь решит, правильно я поступил или нет? И как судья вынесет решение?

Однак сісти за ґрати можна й через власну байдужість чи страх, застерігають юристи. Якщо на ваших очах побили людину, і вона від завданих травм померла. Чи перехожому стало зле, а йому не допомогли.

Едуард Багіров, правник:

- Вот очень часто человек проходит - и видит, что человек лежит. Вот если этот человек умрет, вас могут привлечь вот по этой статье. Привлечение к уголовной ответственности до 3 лет. Для того, чтобы мы не были безразличны. Друг к другу.

Щоб зняти із себе відповідальність, не обов'язково уявляти себе супергероєм та рятувати світ. Достатньо подзвонити в міліцію чи викликати швидку і чітко назвати адресу або місце пригоди.

Тарас Білаш, кореспондент:

- Пройти осторонь, чи допомогти - право вибору кожного. Проте, слід пам'ятати, що жертвою може стати кожен з нас. І допомоги не дочекатися. А врятувати людське життя здатен навіть телефонний дзвінок.

Тарас Білаш, Олександр Кругликов. НТН.