Для адаптування дітей-аутистів в Україні не вистачає фахівців

Розлад тіла, розуму й душі. Так зазвичай називають аутизм. Таке психічне відхилення лише у двадцятому столітті виокремили лікарі. Тоді ж дізналися й про інший бік цієї вади: геніальних аутистів, яких тепер називають савантами.

Вони геніальні по-своєму, але єдині в діагнозі. Їх усього з півсотні на весь світ. Вони - саванти. Ким Пік був найвідомішим представником цієї групи людей. Народився він із величезною головою. Ще й з мозковою грижею. Навчився ходити лише в чотири роки. Але вже в півтора - напам'ять цитував усі книги, які читали йому батьки. Дорослий Ким прочитував один підручник за п'ятнадцять хвилин. Він знав усе, що відомо людству, з п'ятнадцяти цікавих йому тем. Як от - спорт, кіно, географія. Торік він помер в одній з американських лікарень на п'ятдесят восьмому році життя. Проте, є інші. Приміром, Даніель Тамет. Савантом він не народився, а став після одного з епілептичних припадків. Він відмінно знає одинадцять мов. Та число "Пі" - двадцять дві тисячі знаків після коми. Але такий розум і надзвичайні здібності - то наслідок психічного відхилення. Зазвичай савантизм - це особливий прояв аутизма.

Тетяна Скрипник, співробітник Інституту спеціальної педагогіки:

- Аутизм, як порушення розвитку, передусім стосується такої царини, як неспроможність взаємодіяти з довкіллям.

Аутисти не сприймають інших людей. Не бачать, що відбувається навколо. Якщо раптом і розуміють якусь дію, то повторюють її постійно. Вони не дивляться в очі, навіть рідній мамі.

Інна Костак, мати аутиста:

- Он не хочет на вас смотреть, это отчужденность. Эмоциональная сфера не развита, невозможно наладить контакт. Он не реагирует и не понимает обращенную на него речь.

Єгор - аутист. Мама сама поставила йому діагноз. За допомогою поїхала з Хмельницького до столиці.

Інна Костак, мати аутиста:

- Подтвердили диагноз, потому что было все на лицо, практически. 90 симптомов совпадало, пожелали нам счастья, выписали таблетки от шизофрении.

Аутистів вилікувати не можна, проте, можливо адаптувати. А тут батьківських намагань замало. Допомогла б держава. Приміром, в Америці на кожного аутиста щороку виділяють тридцять тисяч доларів. Для українських урядників, поки аутизм взагалі - не проблема.

Микола Грицан, завідувач Київської психолого-медико-педагогічної консультації:

- 181 дитина в Києві, не тисячі, а 181 дитина, яка стоїть на обліку. Говорите, що нічого не знають, ніхто. Та вибачте мені, це зовсім не так з народження дитини, навіть до народження йде медичний супровід, і з перших кроків дитини, є лікар - дитячий педіатр.

Для адаптації аутистів в Україні елементарно бракує фахівців. В педуніверситеті тільки нещодавно почали готувати таких спеціалістів.

Антоніна Обухівська, завідувачка Центральної психолого-медико-педагогічної консультації:

- Не дай Бог. Там не чують, чи сліпі, там більш визначений шлях, а тут настільки складний клубок порушень у дитини, її важко виховувати, вона складна для розуміння. Кажуть у дошкільному закладі: заберіть, бо ми не знаємо як з ними працювати.

Працюють з такими дітьми, здебільшого, психологи-реабілітологи. Їх батьки самі знаходять у громадських організаціях. Спочатку групова терапія: співи, танці, забавлянки. А потім - індивідуальні заняття. Увага окремого психолога потрібна кожній дитині. По кілька годин на день.

Інна Костак, мати аутиста:

- Мы не хотим говорить, а хотим петь. Два веселых гуся!

Єгора зацікавила музика. Можливо, він - майбутній видатний музикант-савант. Йому треба тільки більше сил та любові.

Олена Ткаченко, Ігор Молчанов, Олександр Данилов, НТН.