У Верховній раді вирішують, чи впроваджувати в Україні ювенальну юстицію

Карати чи не карати: як побороти дитячу злочинність - сушать голови урядники всього світу. Європейське новаторство - ювенальна юстиція: гуманна система виховання неповнолітніх злодюжок і жорсткий меч над шиями несумлінних батьків. Чи потрібно таке в Україні - цікавилася Олена Ткаченко.

Ця молода луганчанка - мати трьох дітей. Вона спокійно курить, і не розуміє, чому на їхній пікнік завітали правоохоронці.

Ірина Філатова, мешканка м. Луганська:

- А сегодня что пили?

- Водку - 200 грамм.

- На троих?

- Нет, сама 200 грамм.

На неї поскаржилися випадкові перехожі. Горе-мати із самого ранку чаркує, а її найменша дитина, тримісячний Ярослав, - лежить поряд, просто на землі. Малюка відвезли до лікарні. В нього запалення легень. Матері ж за таке відношення до маленької дитини тільки виписали штраф.

Андрій Никишин, оперуповноважений Ленінського РВ міліції:

- В случае, если бы наступили тяжкие последствия для ребенка в отношении матери, было бы возбуждено уголовное дело.

Ірина Харчук, лікар:

- Она категорически отказывается от больницы. Мы их оформим - а она в ночь куда-то уйдет.

Як воно так можна з дітей знущатися - в Європі не знають. Там діє ювенальна юстиція - спеціалізована система правосуддя для неповнолітніх.

Ігор Друзь, політолог:

- Для, ювеналів, навіть якщо ви підвищили голос на дитину, цього вже достатньо, щоб забрати в вас дитину, це вважається психологічним тиском.

Таку систему хочуть запровадити і в Україні. У Верховній раді нині розглядають відповідний проект. Але не все так добре: здорове прагнення нерідко межує з абсурдом, кажуть фахівці.

Ігор Друзь, політолог:

- До батьків можуть вламатися органи соціальної опіки і сказати: так, ми перевіряємо ваш холодильник. Так, у вас немає апельсинів, не встигли сходити в магазин. Ну, добре, на перший раз ми попереджаємо, а на другий раз ми вас позбавимо батьківських прав.

В результаті у Франції майже половину дітей виховують поза родиною, розповідає психолог Олександр Губенко. Вони живуть у притулках або в чужих родинах. Утім, для українців таке неприпустимо.

Олександр Губенко, психолог:

- Українська ментальність - вона взагалі родино центрична. Родина і батьки грають виключну роль в вихованні дитини, особливо, в першій половині дитячого віку, років до 12-15.

Ярослав Гутарин, юрист:

- Родители могут выбирать те формы воспитания, которые не противоречат моральным.

Так говорить вітчизняний Сімейний кодекс. Діти ж мають право скаржитися, але тільки з чотирнадцяти років. За умов ювенальної юстиції це можна буде робити набагато раніше. А за злочини їх каратимуть розмовами з психологом замість колонії для неповнолітніх. Та іноземний досвід уже сьогодні демонструє слабкі місця надмірної гуманності.

Ярослав Гутарин, юрист:

- Как показал опыт в США, возможность избежать наказания - оно порождает у детей, которые вступили на преступный путь, они совершают новые преступления. Они идут к тому, что если дети вступили сознательно на преступный путь, то наказание становятся таким же, как и для взрослых.

Юристи переконані: в Україні й нині лояльно ставляться до малолітніх злочинців.

Ольга Єрьоменко, юристка:

- Більше, ніж 60 % вироків, закінчується умовним покаранням. У нас є статті КК 104 і 105, які надають дітям пільги стосовно покарань.

Разом із тим, фахівці переконані: українську систему захисту дітей треба модернізувати. Необхідно позбуватися бюрократії та підсилювати відповідальність батьків за жорстокість і недбальство стосовно своїх чад. А найкращий вихід із ситуації - виховувати їх з любов'ю.

Олена, молода мати:

- Ребенок - такой же человечек. Если он плачет - значит, что-то произошло, и шлепок по попе это не решает, необходимо установить причину плача и исправить. Да, Саня, да?

Олена Ткаченко, Євген Соломін, Олександр Кругликов, НТН.