Крюківська виправна колонія забезпечує продуктами звичайних громадян

Тисячі засуджених виходять з в'язниць. На поля. Йдеться не про амністію, а про свого роду працетерапію. Та й державі - допомога. В Україні існує 11-ть виправних колоній, в'язні яких обробляють більше 40 тисяч гектарів землі. На приватних фермерських та державних полях засуджені обмолочують пшеницю, чавлять олію і вирощують велику рогату худобу.

На полі пшениці немає огорожі, та й охоронців з собаками не видно. Про те, що кермує комбайном засуджений, і не здогадаєшся. Та на совісті комбайнера Олександра людське життя. І засудили його не на один рік. Тепер він щодня працює на полі. Каже, до такої роботи не звикати.

Олександр, засуджений:

- Крім комбайну - ні. Ну до посева на тракторі робив.

- Досвід до цього мали, чи тут навчили?

- Я на свободі на комбайні робив.

- А за що сюди потрапили?

- За ДТП.

У Крюківській виправній колонії відбувають покарання винуватці аварій, в яких загинули люди. Адміністрація наголошує, у них немає рецидивістів чи особливо небезпечних злочинців. Тому й жорсткої охорони у них немає. Хоча час від часу відчайдухи з колонії тікають.

Сергій Довженко, керівник Крюківської виправної колонії:

- Були у нас такі випадки. Раніше. Були повернуті назад. Але вони знають, що залишення меж колонії поселення прирівнюється до втечі, і возбуждається нова стаття. І получає новий срок.

В колонії більше трьохсот засуджених, і кожен працює. Роботи вистачає всім. За установою закріплено більше двох тисяч гектарів ріллі. Вирощують пшеницю, соняшник, крупи. Працювати доводиться з ранку до вечора.

Сергій Мартинець, співробітник Крюківської колонії:

- О шостій ранку у нас підйом. До 6:15 ранкова зарядка, після чого заправка ліжок, наведення санітарних умов. І в 7:00 на роботу.

Та засуджені не скаржаться: все як на волі. Хіба що ночувати доводиться не вдома. А так мають і два законні вихідні, і гроші за працю їм платять. І роботу обирають, кому яка до вподоби.

Максим, засуджений:

- Скажу что, на СИЗО было тяжелее. Сюда приехал, то здесь намного легче. Свежий воздух, питание совсем другое. Робота здесь определенная. После определения, карантина определяют на работу. Я работал просто на хлебзаводе. С хлебом связан. А дома сам этим занимался. Нравилось мне это. Дома булочки выпекал, торты. Зарабатываю, в общем, 920 гривен. Но вычисляют за коммунальные услуги, за питание. Так 150-200 я получаю на руки. Меня устраивает то, что я получаю здесь.

Та за сумлінну працю можна заробити й більше.

Микола Ісаєв, керівник управління з питань виконання покарань в Полтавської області:

- Якщо людина стоїть на ставці, то це мінімальна заробітна плата. 880 гривень, по пам'яті. А якщо на виробництві, то від виробленої продукції. Розцінки ті самі, що і в державі. Якщо перевиконує, то отримує до тисячі гривень. Якщо на збиранні врожаю 300 відсотків робить, то і 2 тисячі гривень.

Врожаю вистачає не лише себе прогодувати, а й сусідам допомогти. Крюківське зерно та олію їдять у тюрмах Полтавщини та інших областей.

Микола Ісаєв, керівник управління з питань виконання покарань в Полтавської області:

- Ми можемо себе забезпечити борошном, а якщо брати прошлий рік, то забезпечили Сумську область і Луганську. Те ж саме і олію, можем забезпечити.

А молоко корів з неволі потрапляє і на стіл до простих громадян. Молокозаводи охоче торгують з колонією. Тож якщо сільське господарство й надалі занепадатиме, зібраний засудженими хліб на столах українців може стати звичною справою.