У Харкові 14-річна вихованка інтернату народила

Сама дитина, та ще й сирота, і народила немовля. У Харкові вихованка інтернату стала матір'ю у чотирнадцять років. Юристи розводять руками: колізія. Дбатиме про крихітку дівчина, в якої немає ані освіти, ані роботи, ані коштів для існування. До того ж, вона під слідством.

Анастасія Реброва, породілля:

- Малышка в порядке. Родила ужасно волосатую. Родила спокойно, довольно-таки. Ну, плачет, соответственно. Кушать просит. Ну, а так - всё в порядке.

Чотирнадцятирічна Анастасія намагається міркувати, як доросла. Переконує, що рішення народжувати було виваженим. Хоча вихователі інтернату, де мешкала й навчалася дівчина, вмовляли перервати вагітність. А потім, уже після пологів, пропонували зректися крихітки. Та сама безбатченко Настя категорично відмовляється розлучатися з донькою.

Анастасія Реброва, породілля:

- Сначала, конечно, да, было страшно. Думала, ну, может, на год, может, это и правильно. А потом, когда приехала сюда и увидела вот этих отказничков, как к ним относятся, и так далее... Что за ними, практически, никто не смотрит… Было ужасно представить, что мой ребенок будет тоже с ними лежать.

Повернутися до інтернату Настя не може. З пологового будинку матір із немовлям доправили до дитячої лікарні, хоча медичних підстав для цього немає.

Володимир Лодяний, юрист лікарні:

- Ну, мы ж не выгоним ни кормящую мать, ни ребенка на улицу. И куда выгонять? В Детский дом ее не берут, поскольку там не предусмотрено нахождение новорожденных детей - только в Дом малютки. В Дом матери и ребенка не берут, поскольку она несовершеннолетняя сама.

Юрист каже: найліпше, якби в Насті був опікун. Утім родина, де мешкала дівчинка, після смерті матері від дитини відмовилася. Тому вона й опинилася в інтернаті.

Володимир Лодяний, юрист лікарні:

- Близких родственников у нее нет. Были, с ее слов, опекуны, знакомые ее родителей. Но по собственной глупости, как она говорит, она их обидела. А именно - совершила у них кражу. По данному факту Ленинским РОВД возбуждено уголовное дело, и она является еще и подследственной. Сейчас.

Не спілкується породілля і з батьком немовляти. Каже, хлопець зрадив її, коли дізнався про вагітність. Чиновники вважають: єдина рада - віддати крихітку до Будинку маляти, де про новонароджену Мирославу подбають, поки мати закінчить, бодай, дев'ять класів, отримає хоч якусь спеціальність та навчиться заробляти.

Світлана Горбунова-Рубан заступник Харківського міського голови:

- Дать согласие на размещение этого ребенка в Дом малютки, на полное государственное обеспечение. При этом она не должна отказываться от этого ребенка. Она может приезжать, проведывать его, смотреть, как он растет.

Що вже взавтра їй із дитиною ніде буде подітися, Настя намагається не думати. Вона колише донечку та мріє, як вивчиться на юристку, й чекає рішення дорослих про подальшу долю - свою та своєї крихітки.