День внутрішніх військ МВС України відзначили в робочій обстановці

Від екстремальних несподіванок рятують суспільство спеціальні загони правоохоронців. Для того, щоб вдало спрацювати, вони постійно і наполегливо тренуються. Навіть на свою річницю внутрішні війська тяжко працювали перед очима Бориса Сачалка.

У цьому будинку - терористи. За цим танком - група захоплення. Терористи намагаються відстрілюватися. Але марно - з даху вже спускається друга група захоплення. Їхня мета - відволікати увагу. Тим часом, перша розпочинає штурм.

За півтори хвилини терористів постріляли. До будинку запускають собаку, щоб той знайшов вибухівку. Спецпризначенець Євген штурмом задоволений. Тепер дякує колегам по зброї - без них шанси на його виживання були б мізерними.

Євген, боєць спецзагону:

- Вот показывают в фильмах, что людьми передвигаются, кувыркаются. Самое основное наше оружие - это наш коллектив. Мы заходим коллективом, у нас хорошая броня, мы становимся щитом.

- Тобто, один за всіх і всі…

- …за одного.

Так тренуються українські спецзагони. Найголовніша якість бійців - не міцне здоров'я, а психологічна витримка. Налякати противника - це найперше завдання під час штурму.

Євген, боєць спецзагону:

- Це психологічний знак, червоне коло. Це коли в приміщення входиш, то терорист - він перше бачить червоне коло, і це перша точка, куди вони хочуть здійснити постріл.

А там - найміцніша броня. Якщо ж червоне коло і зле обличчя терориста не злякає, то на нього подіє кулак.

Так тренуються щодня. А щовечора рахують синяки від падінь.

Боєць:

- Конечно, больно. Земля твердая, больно немного.

Та синяки їм у задоволення. Новенькі тренуються лише кілька місяців, але вже мають улюблений прийом.

Боєць:

- Це ви його найчастіше використовуєте в житті?

- Да. Вот подходит человек, захватывает, а тот выворачивается, делает захват кисти, и делает прием.

Штурмувати терористів і вибивати їм зуби - не все, чого тут вчать. Іще навчають десантування. Миколин рекорд - три з половиною метри. З такої висоти він може вистрибнути з гелікоптера і не поламати ноги. Микола переконує: це просто.

Микола, боєць:

- Главное - сгруппироваться, прыжок на носки, и, в принципе, всё.

Потрапити до таких військ складно, а служити в них - елітно. Щоправда, поки ця елітність не відображається на зарплатні. Це чи не найбільша проблема українського спецназу.

Сергій Яровий, командувач внутрішніх військ МВС України:

- Ці проблеми, як і в усьому суспільстві, безумовно, торкаються і відповідним чином нас. Головне, що ми намагаємось залишити той дух, який є у внутрішніх військах, а все інше з часом буде.

Всього таких хлопців в Україні - тридцять три тисячі. Цей спецназ використовують у екстрених випадках, і на справжнє поле бою ці бійці, на щастя, виходять рідко.