Напередодні річниці чорнобильської трагедії зону відчуження відкрили для туристів

Чорнобиль туристичний. Напередодні річниці трагедії зону відчуження відкрили для мандрівників. Потрапити туди можна було й раніше, бо робили вийнятки, тепер пускають за гроші. Туристичними стежками Чорнобильскої зони блукав Борис Сачалко.

Репортаж 1986 р.:

- В связи с аварией на ЧАЭС в Припяти складывается неблагоприятная радиационная обстановка, возникает необходимость провести временную эвакуацию жителей города и пунктов Киевской области.

Після тієї тимчасової евакуації ці землі перетворилися на багаторічну пустку. Тепер будити зону автобусами їдуть туристи

Борис Сачалко, кореспондент:

- Власне весь туристичний маршрут починається от звідси. Це контрольно-пропускний пункт "Дитятки". Він перший на в’їзді до тридцятикілометрової чорнобильскої зони.

Тут усіх мандрівників перевіряють за списками. Процедура тривала, бо зону хоч і зробили туристичною, але це ще режимний об'єкт. Тут як на кордоні - оглядають речі - заборонено вносити спиртне, і одяг має бути закритим. Сам КПП розташований у селі, де мешкають люди, але за цим шлагбаумом відкривається інша реальність - занедбана й забута.

Далі півгодини автобус їде повз мертві села. Виходити тут заборонено. Наступна зупинка - Чорнобиль.

Екскурсовод:

- Торкатись будь-яких споруд або рослин, торкатись або класти будь-яку техніку на землю.

Це екскурсовод зачитує, чого в зоні робити не можна. Після лікнепу туристи знову заходять в автобуси.

Це Копачі. Село, яке за кілька днів закопали, щоб бодай трохи зменшити радіаційний фон. Тут людей випускають на кілька хвилин. Далі - на Прип'ять.

Екскурсовод:

- Ну, мы находимся сейчас на главной площади города Припять, и данный прибор фиксирует здесь 84 микрорентген в час. При природном фоне 12-24 микрорентген в час мы понимаем, что здесь в 4 раза гамма фон выше, чем в Киеве.

Для оглядин мертвого міста часу дають більше. Ходити можна тільки з інструктором. За десять хвилин чех Мішек почувається іншим. На душі в нього…

Мішек, турист:

- Смуток... смуток... То есть, людська глупость, глупость, що допустили, что это стало.

Мартін живе біля атомної станції, щоправда, в Польщі. Поїхав сюди аби подивитися, що може статися з його містом.

Мартін, турист із Польщі:

- Побачене вражає трагічністю. Ми всі їхали сюди і чекали якихось розваг, пригод. Та щойно опинилися в зоні - мимоволі почали замислюватися про людей, які тут жили і взагалі про сенс існування.

На завершення туристів відвозять до лиховісного енергоблоку. Щоб приїхати до Чорнобильської зони, потрібно лише заплатити. У різних туристичних фірмах ціна коливається, але це, щонайменше, сто доларів. Для приїжджих із-за кордону плата невелика, а тому вони тут - часті гості. Хоча слова "туризм" чорнобильські чиновники не люблять.

Дмитро Бобро, заступник голови державного агентства з управління зоною відчуження:

- Це не зовсім туризм, це саме відвідування. Цілі у нас - не зробити туристичну Мекку з чорнобильської зони. Первісна ціль - більше просвітницька, щоб люди мали адекватну уяву про наслідки такої можливої катастрофи.

Маршрут один для всіх. Чиновники запевняють: дістати небезпечні для здоров'я дози за кілька годин неможливо. А більше туристи в зоні й не пробувають.