На Рівненщині 12-річний хлопчик втік з дому, щоб побачити рідну матір

Сучасні діти втікають і від батьків, і до батьків. На Рівненщині 12-річний хлопчик пішки вирушив до сусіднього обласного центру, щоб просто побачити неньку, яку позбавили материнських прав. А 15-річна дівчина втекла від матері, з якою не хотіла повертатися до Чехії, де останні кілька років мешкала.

Щоб побачити рідну неньку, 12-річний хлопчик зі Здолбунова Рівненської області до Луцька йшов пішки. Жінку позбавили материнських прав, тож син мешкає в будинку сімейного штибу. Подолати сотні кілометрів малому завадили незнайомі перехожі.

Іван Рябоха, керівник відділу Рівненського РВ міліції:

- Хлопчика знайшли у Здолбунівському районі, у селі Бронники. Небайдужою стала його доля одній жінці, мешканці даного села, яка знайшла його на автобусній зупинці.

Жінка нагодувала його, заспокоїла, а потім зателефонувала до міліції. Правоохоронці повернули хлопчика вихователям. Щасливо закінчилася ще одна історія зі зникненням неповнолітньої. Після десяти місяців пошуків правоохоронці повернули дівчину додому. У Костопільському райвідділі міліції розповідають: дочка, що раніше мешкала з мамою в Чехії, через конфлікти не вперше кидає домівку.

Володимир Коркош, керівник відділу Костопільського РВ міліції:

- Вона спочатку в вечірню пору близько 23 години втекла, і далі попутним транспортом спочатку добралась в Рівне, де переночувала на вокзалі, потім в знайомих. Після цього також попутнім транспортом вона добралась в місто Здолбунів, де вона прожила пару днів. І потім вона за допомогою автостопа поїхала в місто Київ.

Неповнолітню почали шукати й за кордоном. Утім, допомогла одна з соціальних мереж в Інтернеті.

Олена, утікачка:

- Ти розчарувалась, що тебе знайшли?

- Нет. Спочатку да, а потом нет.

Про свої пригоди дівчина розповідає неохоче. Каже, побувала в кількох містах України. Навіть працювала офіціанткою.

Олена, утікачка:

- Я убежала в Киев, и жила я у арабских туристов, арабских жителей в Киеве. Я подрабатывала в ресторанчике в Киеве, и у этих арабов я делала, что все должно быть убрано, постирано. Кушать чтоб было. Было страшно. Просто мне помогло то, что эти люди ко мне относились хорошо. Не обижали, ничего не требовали.

Втікати з дому дівчина більше не хоче. А повертатися боялась, бо гадала, що її вчинку не зрозуміють. Тепер вона мешкає разом із батьком в одному з сіл Костопільського району.