У Нікополі хлопець убив 60-річного кривдника своєї матері

Вибачення понад усе: в Нікополі молодик дуже прагнув, аби кривдник його матері визнав свою провину. Образу син сприйняв як власну, й жорстоко помстився.

Тиждень мешканці багатоповерхівки скаржилися на сморід із квартири шістдесятирічного пенсіонера. Врешті викликали міліцію. Господаря знайшли на кухні з перерізаним горлом. Ні слідів пограбування, ні інших зачіпок не було. Та зарадило оперативникам опитування сусідів.

Анатолій Колбатов, керівник Нікопільського МВ міліції:

- Много проживающих в данном доме, при поквартирном обходе данного дома, нам каждый дал по-немножку информации, в ходе которого сложилась картина совершенного убийства и лица, возможно, его совершившего.

Він мешкав на четвертому поверсі, вона - на десятому. Зустрічалися частенько, почергово в кожного. Щоразу з випивкою. Приятеля матері її син не шанував, водночас не відмовлявся хильнути разом. Та якось дрібна сварка украй розлютила молодика.

Анатолій Колбатов, керівник Нікопільського МВ міліції:

- Мотив убийства настолько банален, что даже невозможно и предположить. Только лишь потому, что некий гражданин, который был убит, причинил телесные повреждения матери ключами по лицу.

Подряпина на обличчі матері місяць краяла серце молодикові. Він прагнув лише одного: аби кривдник вибачився. З надією почути зізнання вкотре завітав до пенсіонера.

Олександр, затриманий:

- У него с собой была бутылка паленой водки. Я, недолго думая, согласился. Думал, под это дело человек как-то раскроется, помиримся. Что, тяжело извинится? Сказать, пьяный был.

Чоловіки хильнули, та розмова не клеїлася. Старий лише нахабно посміхався. Тож молодик використав останній аргумент - ножа - щоб налякати до смерті.

Олександр, затриманий:

- Я взял радом лежащий нож, подошел к нему, при этом я ничего от него не услышал. Он еще шире улыбнулся. Я сказал, ну что, он - что? И тут я не знаю, рука спонтанно согнулась в локте, и я при этом смотрел ему в лицо, я не подумал, что случилось, это рефлекторное движение было.

Опанував себе після п'ятого удару. Вже тверезий мозок підказав, що робити далі - забрати ножа, закривавлений одяг, стерти відбитки. Усе зібрав у пакета й викинув на смітник якнайдалі від будинку. 33-річний нероба у скоєному зізнався. Каже, визнавати вину тепер його черга. Утім, прощення за навмисне вбивство йому доведеться чекати тривалі роки.