Прикордонні проблеми на Луганщині

У гості до Росії. Мешканці прикордонних районів Луганщини обурені відгороджуванням українсько-російської межі. Люди звикли хаотично ходити з однієї країни в іншу, а тепер ладні бунтувати, аби не дотримуватись правил. Натомість військові закликають відповідально ставитися  до державного кордону.

Ірина Букіна - мешканка українського села Красної Талівки. Її дочка й онука живуть у російському селі Деркулі. Хоч це в іншій державі, Ірина завжди їздила до родичів велосипедом за десять хвилин. Але нині російські прикордонники натягнули вздовж межі колючий дріт і викопали канаву.

Ірина Букіна, мешканка с. Красна Талівка:

- Я не могу туда попасть.

- Как не можете?

- Говорят, там нет пункта пропуска. Лекарства нужно было передать. Он говорит - пусть приедет. Приехала, передала и все - секунда дела. Мы разбежалтись и все.

Місцеві жителі закидали скаргами селищну раду. Тут звикли ходити в гості з однієї країни до іншої. Тепер обурені навіть обіцяють улаштувати протест. Утім прикордонники пояснюють: їхні російські колеги діють чітко за правилами, адже державна межа - це не жарти. Переходити її треба у спеціальних пунктах перепуску.

Віталій Гордійчук, керівник прес-служби Луганського прикордонного загону:

- Колючий дріт встановлюється як з українського, так і з російського боку задля недопуску контрабанди, зброї, наркотиків. Вони не роблять нічого такого, що не робимо ми.

Насправді проблема не в колючому дроті на кордоні, а в нестачі пунктів перепуску. Їх планували облаштувати півсотні, а відкрили тільки одинадцять. Відтак, аби сходити на сусідню вулицю, людям треба їхати вздовж кордону десятки кілометрів і так само повертатися назад.

Дмитро Винник, Красноталівський сільський голова:

- До російського села метров 500, а перейти невозможно. А щоб через пункт пропуску - нужно 70 км. Люди правильно говорять. И вот у нас вроде кака забастовка идет. И получается, что пограничники как вроде враждуют с нами.

Місцеві мешканці до своїх закордонних родичів таки навідуються. Ходять полем і діють, як у фільмах про війну: беруть кусачки, ріжуть колючий дріт, пролазять, а потім його з'єднують. В Україну повертаються так само.