Дніпропетровські лікарі рятують постраждалих в ході АТО

27 поранених зі сходу України менше ніж за добу прийняла Дніпропетровщина. Серед них і 14-річний хлопчик із міста Сніжного. В одну мить перед очами в підлітка загинули батько, сестра й рідний дядько. Життя дитини, котра вижила після вибуху гранати, нині в безпеці. З хлоп'ям працюють психологи.

Поранених із зони АТО до Дніпропетровська доправили санавіацією. У четвер - сімнадцятьох.

- 16 военнослужащих и 1 один ребёнок 14 лет.

На ранок п'ятниці до військового шпиталю літаком привезли ще десятьох вояків. Усі постраждалі з 79-ї аеромобільної бригади Миколаєва та 3-го полку спецпризначення Кіровограда.

Євген Герасименко, керівник хірургічного відділу Дніпропетровського військового шпиталю:

- Все эти военнослужащие находятся часть из них в тяжёлом состоянии, одна треть - это состояние средней тяжести, и остальные - состояние их ближе к удовлетворительному.

Вогнепальні поранення вояки дістали поблизу міста Сніжного, що на Донеччині. Звідти родом 14-річний Анатолій Сербиненко. Хлопець їхав у машині з родиною й потрапив у вир бойових дій. Розірвалася граната. Батько, сестра та рідний дядько загинули перед очима в підлітка, його ж, закривавленого, з пораненими грудьми й кінцівками, вже кілька разів прооперували.

Олександр Хитрик, керівник Дніпропетровської обласної дитячої лікарні:

- Ребёнку под общим обезболиванием проведена обработка ран, удалены осколки, которые, ну металлические осколки. Общее состояние ребёнка в настоящее время ближе к удовлетворительному. Им занимаются психологи, ибо психотравма здесь значительно больше, чем физическая травма.

Сестрі хлопця - Лізі Сербиненко - було п'ятнадцять. За кілька хвилин до смерті дівча розмовляла мобілкою з подругою.

Ліза, подруга загиблої:

- Она ехала до бабушки. Мы с ней разговаривали, ну там о своём. А потом она говорит: слышишь выстрелы? Я говорю, да слышу. И всё... Я - Лиза, Лиза, а там ничего. Я отключилась, начала ей перезванивать, а трубку никто не брал.

Жива й не ушкоджена з родини Сербиненків лише мати Лізи й Анатолія. Того дня жінка порала господарство й не поїхала з сім'єю до свекрухи. Нині пригнічена горем жінка готується до похорону і вже потім приїде до Дніпропетровська - доглядати пораненого сина.