Сум'янин зарубав сокирою сина - неробу і крадія

У Сумах батько сокирою вбив власного сина. Замість виховання словами, чоловік схопив кухонне приладдя та з розмаху приклав обухом по голові. Чому таке жорстоке вбивство не викликало осуду в городян, і чому замість співчуття до загиблого хлопця сум'яни лише полегшено зітхнули?

Приблизно о третій ночі Раїсу Петрівну розбудив гучний грюкіт у двері. Перелякана жінка схопилася і острахом відчинила. Нічними гостями виявилися правоохоронці. Жінку просили бути свідком, адже в сусідньому будинку батько вбив сина.  

Раїса Петрівна, сусідка: 

- Лежав він у кімнаті. Саме у тій більшій, на дивані, но він уже туда положений, по всем признакам, я в Каті спросила утром, кажу, де вони - вони, каже, сиділи на кухне з ним розмовляли, ссорились.

Все сталося під час звичайних посиденьок на кухні. Анатолій Борисович і Олександр почали сваритися. Батько так розлютився, що схопив перше, що було напохваті, і вдарив сина по голові.

Раїса Петрівна, сусідка: 

- То кухонний топор, маленький топорчик, там же ж собака в їх, він кості рубав для собаки.

Один-єдиний удар став смертельним для Олександра. Отетерілого від того, що сталося, Анатолія Борисовича затримали на місці. Тікати він навіть не думав.

Ельвіра Біганова, керівник сектору УМВС України в Сумській області:

- Працівники міліції одразу затримали підозрюваного у скоєнні цього злочину. В принципі, чоловік і не заперечував своєї провини.

У жалобних пов'язках ідуть мати та сестра загиблого. За одну страшну ніч вони втратили двох найрідніших чоловіків - одного мають ховати, інший - за гратами. Розповідати про трагедію їм тяжко.

- Жіночка, одійдіть, одійдіть, пожалуйста, і не йдіть, ну чого ви йдете.

Але ось сусіди кажуть - у кривавому конфлікті винен сам загиблий. Про нього в місцевих мешканців немає жодного доброго слова. Олександр ніде не працював, пиячив буквально щодня. Заради пляшки горілки виносив із хати речі. Сусід Микола Володимирович припускає, що цього вечора батькові просто урвався терпець.

Микола Володимирович, сусід загиблого:

- Вже тут накипіло в його стільки. Він всю жизнь трудяга, робив, усе як положено, сімью кормив, а він крав доски, все в його тягав,

- Син, да?

- Ну страшний человек. Шо я могу сказать, за 30 год ні одного дня не робив.

Ніна Верхуша, сусідка загиблого:

- Зрозумійте, продати весь шифер, який був заготовлений за кришу будинку, щас кожний лист шиферу стоіть 105 грн, а для батька, який получає 2 тисячі, півтори - то я думаю, це такі кошти великі, шо…

За постійні крадіжки на Олександра в міліцію скаржився і старший брат. Але постійні профілактичні бесіди та навіть кримінальна справа мало вплинули на чоловіка. Він і надалі пив та гуляв із колишніми тюряжниками. Неробу настільки боялися, що мешканці глухої вулиці - а це переважно пенсіонери - намагалися ввечері не виходити надвір.

Ніна Іванівна, сусідка загиблого:

- Я знаю, шо вони в тих домах там живуть - уже не раз осужденні, і з такими більше він знався, і ми боялися. Ми боялися. Думаєм: а мало лі шо, не дай бог, десь лишнє слово чи шо, десь прийдуть, шо хочеш зроблять.

Сусіди настільки впевнені, що Анатолій Борисович не заслуговує на покарання, що мають намір всім миром просити суд про його помилування або принаймні умовний термін.

Ніна Верхуша, сусідка загиблого:

- Не доведи господи нікому з батьків таке відчути і зробити те, шо він зробив, я думаю, шо ніяка кара, яка буде судом йому там примінена, не заміне того, шо він буде сам себе казнити.

Через  вбивство пан Анатолій, що вже переніс мікроінсульт, може пробути за гратами до 15 років. Та люди кажуть - чоловік геть розбитий тим, що сталося. Своїм вчинком він і так буде каратися до кінця життя.