Львів'янин, попри рішення суду, викрав сина у матері

Суд за судом у чергуванні з бійками. Сімейна війна за сина. У Львові вже колишнє подружжя не може поділити власну дитину. Хлопчик, за рішенням суду, мав залишитися з матір'ю. Але батько був проти і забрав малого до себе. Зараз він переховує дитину від екс-дружини. Жінка не бачила свого сина рік. Не допомагають і візити судових виконавців. Чи можна знайти компроміс у цій сімейній драмі?

Марія вже рік не бачила свого Юрчика. Материнське серце крається від однієї згадки про синочка. Жінка не стримує сліз.

Марія Маркевич, мати хлопчика:

- Ні по телефону, ні жодного ні там привітання його чи з Миколаєм, чи з різдвом, чи з Великоднем, в нього іменини були. Вони не дали нам привітати.

Ось на цих кадрах із камери спостереження, датованих вереснем 2014-го року, Марія намагається привітати Юру з днем народженням. Утім, колишній свекор штовхає жінку на асфальт, а свекруха відбирає хлопчика. Мати в розпачі рветься до синочка та марно - її тримає колишній чоловік. Марія пішла від нього два роки тому, коли він приревнував і побив. Жінка саме була вагітна другою дитиною.

Марія Маркевич, мати хлопчика:

- Він вночі прокидається і починає там лупцювати мене в присутності дитини. Це так, знаєте, дійшло до того, що я просто мусила в вітальні заховатись за кутом, бо він мене, ну навіть собі таке, ну навіть якісь речі інтимного характеру: я собі можу це дозволити, що я чоловік - ну до зґвалтування доходило.

Після скандалу подружжя вирішило жити окремо. Та за кілька днів чоловік викрав хлопчика, стверджує Марія. Дитину переховує в будинку батьків. Жінка звернулася до правоохоронців. Суд ухвалив - хлопчика мають повернути матері. Та забрати семирічного Юру виконавча служба не може вже чотири місяці. Її представників просто не пускають в оселю. Востаннє виконавці зламали хвіртку і зайшли на подвір'я.

Ярослав Жукровський, керівник Управління юстиції у Львівській області:

- Пред'явивши дане рішення бабці даної дитини, ввійшли в будинок і заходили в кожну кімнату, дивилися в кожну шпаринку, щоб відшукати дитину. Нажаль, під час даної виконавчої дії дитини в будинку не виявилося. Хоча потім нам ніби стверджували, що дитина буле десь там захована в ліжку, що вона боялася вийти до мами.

Вікторія Балицька, кореспондентка:

- Після останньої спроби виконавчої служби відібрати семирічого Юрка його батько звів ось таку високу огорожу. До цього була звичайна металева сітка. Дізнатися, що відбувається з хлопчиком і чи він взагалі тут є - неможливо. Адже до середини нас не впустили.

Сусіди розповідають - хлопчик справді живе в цьому будинку. Час від часу йому навіть дозволяють погратися з іншими дітьми.

Володимир Верещинський, сусід:

- Дитинку бачив, бігає здорова, жива, з татом. Жодних неприємностей ніяких від них не чув. Неоднократно збиралися виконавчі служби під парканом моїх сусідів. Але щоб якісь нюанси виникали? Нікого не б'ють, нікого не катують.

Поспілкуватися з батьком нам вдалося лише біля обласного управління міліції, куди чоловіка запросили на розмову правоохоронці. Назар переконує - сина не викрадав.

Назар Маркевич, батько хлопчика:

- Дитину я не забирав, вона пішла з сім'ї. Вона мала коханця, я дізнався про те, що вона має коханця, що живе з іншим чоловіком.

Судового рішення не визнає, адже суд не врахував бажання хлопчика мешкати з батьком. Після тривалої бесіди з правоохоронцями Назар погодився впустити кількох чиновників до будинку і показати сина. А ось побачити Юру колишній дружині не дозволяє. Хлопчик мав би піти цього річ до першого класу, але батько перевів його на індивідуальне навчання. Боїться, щоб колишня дружина не забрала сина просто з класу. Що ж робити - і як зупинити цю війні за дитину?  

- Я не розумію от, чого дитина, дитяча доля є розмінною монетою в чиїхось відносинах.

- За кордоном то би відібрали одного-двох, період довгої реабілітації, тоді би дивилися.

- Питання не в тому. В тому, що ця ситуація в будь-якому випадку має закінчитися якимось компромісом.

Та дорослі до компромісу, схоже, не готові. І мати, і батько семирічного Юрчика мають намір до кінця воювати за своє право виховувати сина.