Історія та міфи київського метро

52 станції, 70 кілометрів загальної протяжності рейок - так за 55 років розрісся найзручніший у Києві вид транспорту - метрополітен. Сьогодні у підземки ювілей - 6 листопада зі станції Хрещатик рушив перший потяг. Тоді, у 1960-му, зупинок було лише п'ять. Привиди, щури-мутанти та нечиста сила - що тільки не вигадували фантазери про столичне метро.

- Настав довгожданий день. Десятки тисяч пасажирів щодня мчатимуть підземними магістралями. 

Це було рівно 55 років тому. Київський метрополітен зустрічає перших пасажирів. Тоді це здавалося неймовірним.  

- Побувати в київському метро хочеться всіх трудящим країни. Будь ласка, друзі!

Цей поїзд проїхав 5 станцій: Вокзальну, Університет, Хрещатик, Арсенальну і Дніпро. Перших пасажирів пускали в підземку безкоштовно - за спеціальними запрошеннями. Їх видавали передовикам виробництва. А ось такими були перші талони в метро. З часом на зміну квиткам прийшли п'ятаки. Згодом їх замінили на жетони - спочатку металеві, а потім пластикові. Вони стали обличчям підземки.

Анна Іванова, завідувачка музею Київського метрополітену:

- Их часто подделывают… Брали мальчишек за руку, я говорю: из чего сделал жетон? Из тазика, вырезал.

Тут у трьох залах музею - вся історія метрополітену. Ось в кутку стоїть старе потерте крісло першого директора. Тут можна навіть побачити, як колись просто з депо вагона ставили на рейки на мосту. Такого не було в жодній країні.

- Вес вагона - 36 тонн.

А станція "Золоті ворота" - одна з найкрасивіших у світі.

- Если обойти станцию по часовой стрелке, можно в проемах увидеть лики святых, 8 церквей и 32 орнамента.

А ось ми вже в серці метро - в тунелі. Загальний його шлях майже 70 кілометрів. Яких тільки легенд не складали про таємниці під землею. У 80-х роках киян налякали чутками про величезних двометрових щурів-мутантів.

Наталка Макогон, керівник відділу Київського метрополітену:

- Ходят слухи, что у нас здесь склады консервов каких-то, крысы-мутанты, вы видите, что никаких консервов здесь нет, а соответственно и мутантов, и крыс. Потому что кушать нечего.

Виявилося: це була вигадка газетярів. Журналісти написали так, аби підняти тираж видання. 

- То, что вы видите - эти стены, они, наверное, вас ужасают, но эта готовность станции процентов на 70. Здесь можно сделать облицовку, и можно ее запускать.

А це метро, якого немає. Станція-довгобуд "Львівська брама". Її планували зробити найглибшою у світі. Але не судилося.

Геннадій Стамбула, кореспондент: 

- Станцію-привид київського метро "Львівська брама" мали відкрити ще в середині дев'яностих років. Однак терміни ії введення в експлуатацію багато разів переносилися. Станція зараз законсервована і вже навіть починає руйнуватися. 

- Шановні пасажири, будьте ввічливими. Поступайтесь місцем у вагонах поїздів інвалідам, людям літнього віку та пасажирам с дітьми.

Його баритон лунає в київській підземці майже чверть століття. Микола Петренко - керівник академічного театру ляльок, а за сумісництвом - голос метро. Він може без запинки перерахувати назви всіх 52 станцій. А найулюбленіша - Лісова, адже живе близько.

- Станція Лісова. Кінцева. Поїзд далі не іде. Звільнить, будь ласка, вагони.

Голос Миколи Івановича не раз намагалися замінити на інший. Але конкурентів так і не знайшлося.

Микола Петренко, "голос" Київського метрополітену:

- Інколи пасажири впізнають, вони підходять і кажуть: Доброго дня. Ми вас бачили по телебаченню.

Кого тільки не возила столична підземка. Тут колись був навіть кубинський лідер Фідель Кастро. Він тоді сказав, що нью-йоркське метро ні в яке порівняння не йде з київським. А це й досі заслуга семитисячного колективу, який трудиться цілодобово під землею.