Як українці та іноземці допомагають погорільцям - бабусі з трьома онуками

Тиждень тому Свідок розповідав про 67-річну киянку, яка втратила на пожежі сина та залишилася з трьома онуками одна в згорілій квартирі. Тоді жінка просила про допомогу небайдужих. І ось Свідок знову побував у гостях у погорільців. Чи відгукнулися люди на чуже горе?

Ще кілька днів тому Тамара Миколаївна не тямила себе від горя і не знала, як жити далі. 10 листопада страшна пожежа вбила її 44-річного сина-інваліда. Вогонь залишив пенсіонерку у вщент вигорілій квартирі разом із трьома онуками.

- Сын мой сгорел, хотел выбраться, но не выбрался, он был инвалидом.

У розпачі Тамара Миколаївна звернулася до програми Свідок і через нас попросила допомоги небайдужих глядачів. 

Тамара Миколаївна, постраждала:

- Люди добрые, помогите, пожалуйста, моим внукам, мне их воспитывать, они сироты, у нас не осталось ничего, все сгорело.

Киянин Степан щойно побачив в ефірі матеріал про страшну трагедію в родині Тамари Миколаївни - одразу відгукнувся. Чоловік півжиття робить ремонти, тож взяв на роботі відгул і пішов разом із приятелем до квартири погорільців.

Степан, киянин:

- Ну, вот мы стены почистили, вот потолок начинаем чистить, делаем черновую работу. Прогорело, тут вообще, тут все было во мраке, выносилась мебель, вся погоревшая, тут как в аду было.

Степан завзято відтирає стіни від кіптяви. Безкоштовно робить те, що вміє.  

- Я пришел и помогаю, я здесь бесплатно работаю.

Тамарі Миколаївні - 67. Кілька років тому від хвороби померла її донька, тоді жінка стала опікуном для трьох своїх онуків - Артура, Насті та Костика. Разом із сином та дітками жили бідно, але дружньо. Утім, страшна пожежа все перевернула. Куди податися після трагедії, жінка не знала,та знайшлися добрі люди, її разом з онуками прихистила подруга покійної доньки.

Тетяна, киянка:

- Девочки в той комнате, мальчики здесь, а я со своей семьей - туда.

- Сколько они будут у вас жить?

- Пока будет возможность зайти в ту квартиру, месяц - два.

Перед нами Тамара Миколаївна заплакала. І вперше з моменту трагедії не від відчаю, а навпаки - це сльози подяки.  

- Колготочки смотри, какие красивенькие, нарядные, как на праздник. А это что-то побольше, я думала, мальчишкам, а нет, платьичко, смотри, какое красивенькое, новенькое платьичко. А это для мальчиков такие куртки.

Гроші, речі, продукти, ліки та просто теплі слова - все це дарують небайдужі люди Тамарі Миколаївні і трьом її онукам.

Тамара Миколаївна, постраждала:

- Прислали из аптеки лекарства, чтоб спасти свои ожоги. Вот Ларисочка - она мне прислала послание: бабушке Тамаре, чтоб выздоровела, и витаминки, и от ожогов, и успокаивающие лекарства, вот валерьяночка.

Поки бабуся тішиться ліками, в наймолодшого - шестирічного  Костика - своя радість. 

- Подарки из Канады, там полно конфет и игрушек было. Это капитан Америка, он из мстителей, самый сильный и самый добрый.

Тамара Миколаївна дякує всім, хто допомагає.

Тамара Миколаївна, постраждала:

- Мне надо жить ради деток моих, потому что у них никого нет. Огромное всем спасибо, что они меня поддерживают, моих деток поддерживают.

- Всем большое спасибо.

А сусідка бабусі просить людей, якщо є можливість, то й далі не кидати родину погорільців напризволяще.

Світлана, сусідка:

- Я очень хочу обратиться к директорам строительных компаний, надо детям кровати, надо шкафы, потому что негде детям уроки учить, кроватей нет, столов нет.

А ще діткам потрібна психологічна допомога. Бо після пожежі вони погано сплять і постійно просяться додому.