Будинок з химерами - міфи, історія та сьогодення

Він лякає і водночас приваблює. Він зберігає таємниці і породжує багато чуток навколо себе. Столичний Будинок з химерами - легенда, що досі не розгадана. Зараз будівля служить резиденцією Президента.

Марина Борисполець, кореспондентка:

- Єдина донька Городецького через нещасне кохання втопилася, а згорьований батько збудував в память про неї ось цей будинок з химерами.

За легендою підводні химери на будинку - це в пам'ять про потонулу дочку. Насправді ж донька архітектора була жива й здорова. А вигаданих історій про будинок з химерами - десятки. За однією з них, цей дім Владислав Городецький присвятив своїй коханці. За іншою - збудував його на парі. 

Марина Борисполець, кореспондентка:

- Кожен, хто приходить до Будинку з химерами, обов'язково має зазирнути в очі ось цьому крокодилові, погладити носа та загадати бажання, кажуть - воно обов'язково здійсниться.

Чи не найвідоміший київський дім є набільш утаємниченим. Бо зараз він - президентська резиденція. А почалася історія Будинку з химерами 1901-го року. Тоді Городецький купив на вулиці Банковій за безцінь ділянку над урвищем. І повідомив, що збудує там дім, в якому здаватиме квартири в оренду і житиме сам. Тоді архітектору ніхто не повірив.

Людмила Мороз, заступник генерального директора Музею історії Києва:

- Одна така чутка дійшла, що нібито архітектор Кобєлєв навіть руку Городецькому до чола приклав і сказав: добродію, ви, певно, божевільний, тільки божевільньому може прийти така ідея звести тут будинок. Але Городецький дуже швидко довів, що він першокласний архітектор, на цій проблемній ділянці будинок стоїть вже більше ста років.

Прикрасив свій дім Городецький ліпниною з бетону. Тварин на фасаді кияни прозвали химерами. Хоча химер там жодної.

Людмила Мороз, заступник генерального директора Музею історії Києва:

- Всі істоти реальні. Крокодильчик, орли, носороги, і дічата - то не русалки, то дівчата верхи на рибах. Химера  - це істота з головою лева, тулубом кози і хвостом дракона.

Всередині будинку водять екскурсії лише по одному поверху - по квартирі самого Городецького. Цей історичний дім свого часу був і штабом військово-трудової дружини, і комуналкою, і ветеринарним управлінням, і поліклінікою. І от 2001 його закрили на реставрацію, а 2004-го будинок з химерами став офіційною резиденцією Президента. Фотографувати інтер'єри - заборонено. Та "Свідку" таки дозволили пройти кімнатами.

Людмила Мороз, заступник генерального директора Музею історії Києва: 

- Якщо зовні будинок оздоблений зображенням живих істот, то в інтер'єрах лише биті. Значно менше повезло розписам, оскільки з 1943 по 2011 рік тут знаходилась поліклініка, а в поліклініці стерильність повинна бути, під час реставрації, реставратори говорили, доводилось знімати по 16 слоїв фарби.

Ліпнина - найбільша окраса будинку не лише зовні, а й всередині. А також старовинні печі, які, на диво, лишилися неушкодженими.

Людмила Мороз, заступник генерального директора Музею історії Києва:  

- В колишньому кабінеті Городецького тепер гардеробна кімната. Це єдина кімната, де вцілів розпис на стелі - полювання давнього мисливця.

Така пристрасть до тварин - не диво. Адже Городецький був завзятим мисливцем.

Людмила Мороз, заступник генерального директора Музею історії Києва: 

- Де він тільки не полював, найдалі і найдовше в Африці, півроку провів в Кенії на сафарі. Ось Городецький зі своїм провідником Алі біля вбитого ним лева.

Владислав Городецький в Києві прожив 30 років, а помер у Тегерані. Про долю його нащадків нічого не відомо.