Які сни бачать ті, хто повернувся із фронту живим

"Я відчуваю постійний розпач, бачу усю кляту несправедливість навколо мене. Я не п'ю, бо тоді б точно когось вбив". В'єтнамська війна, 1976 рік.

"Я радий, що майже не сплю, адже спати і бачити це - набагато гірше". Перша чеченська кампанія, 1996 рік.

Знаєте, чим страшна будь-яка війна? Для тих, хто її пройшов, вона може не закінчитись ніколи. Посттравматичний стресовий розлад - геть не дитячий термін. Жахлива хвороба, від якої у післявоєнні часи страждали мільйони солдатів. Бажаєте цифр? Більше 30% американських бійців фактично втратили здоровий глузд після першої операції в Іраку. І це професійні НАТО-вські військові, люди, яких фактично готували до війни роками. Що ж очікує на наших українських патріотів? Особливо, добровольців, яких сьогодні на фронті тисячі. Слюсарі, вчителі і будівельники - вони щодня чують свист куль і бачать смерті своїх друзів. Хто скаже, що до такого має бути готовий кожен чоловік, - і сам з'їхав з глузду. За прогнозами фахівців, від неспроможності нормально жити у мирний час страждатимуть майже 90% вояків. Війна змінює абсолютно здорових людей, треба розгрібати. Допоки не вщухне конфлікт, держава має дбати про те, аби солдати знову стали тим, ким були до страшних подій на Сході. Леся Подинська дізналась, які сни бачать ті, хто повернувся із фронту живим.