Моя країна
Зона на колесах у звичайному потязі, зі звичайними пасажирами. Останні навіть не здогадуються, що, по суті, є сусідами "тюремного експреса". У цей вагон не продають квитки в залізничних касах. Тут немає місця жалю та співчуттю. Це більше, ніж просто вагон, і більше, ніж звичайна поїздка. Це - маршрут зі свободи на зону. Щороку у таких вагонах в Україні перевозять понад сотні тисяч ув'язнених. З часів СРСР система конвоювання, як і ці вагони, - не змінилася. Конвоювання - нелегка праця. Адже конвоїр у чомусь так само не вільний, як і той, кого перевозять. День за днем у компанії злочинців у закритому вагоні, з якого не можна вийти. Але для Михайла, одного з героїв стрічки "Тюремний експрес", конвоювання - звичайна робота. Сьогодні він знову сяде у старий, зі специфічним запахом вагон, і вирушить за маршрутом Київ-Вінниця, супроводжуючи засудженого на довічне ув'язнення. За свого "попутника" він відповідає головою, завдання - доправити вбивцю до в'язниці цілим й неушкодженим. Що чекає героя в кінці маршруту цього разу?