У Сумській області 45-річного чоловіка вдарило небесним струмом
Смерть приходила за ним тричі. Вперше – як служив в Афгані. От і вінок на могилі – від однополчан. 45-річний Микола Бутрим на війні вцілів. Удруге мало не втратив життя вже у рідній Гребениківці: сторожував фермерський склад, коли за дорогими отрутохімікатами явилися троє. Охоронця бандити побили і зв’язали.
Володимир Дудка, тесть загиблого: «Обклеїли йому глаза, рот заклеїли, ну, і сказали, що все рівно він до ранку сдохне. Ходила смерть за ним від Афганістана і до самого сіна».
Смерть утретє прийшла за паном Миколою, коли той скирдував разом із сином Андрієм. Справи не скінчили - на село сунулася негода і робітники вирішили їхати додому. Андрій сів у автівку, а батько ще вкладав у багажник інвентар.
Андрій Бутрим, син загиблого: «Хороша молнія була, велика, що на капоті заблестіло аж, в машині спалахнуло все. Потім машину шатнула, я злякався, хоч би щось з машиною не сталось. Потом думаю: «А папка?» Він стояв позаду. А по дзеркалам подивився – немає. За секунду він би не встиг спуститися на город чи кудась. Я вибігаю, а він лежить».
Чолов’яга сконав миттєво. Потужний розряд збив із ніг і селян на сусідніх ділянках. Пізніше люди скажуть: блискавку притягла лінія електропередач.
Андрій Бутрим, син загиблого: «Молнія пронізала його наскрізь. Вискочила в п’яту і трохи черевик присмалило, на голові волосся з лівої сторони. Я ж в такому стані страшному був, схватив його і потянув на край города, в землю старався закопать. Але я вже побачив, коли вибіг, що вже нічого не можна було зробить».
Коли жертву блискавки й можна врятувати, то аж ніяк не закопуванням. Фахівці говорять - перш ніж братися допомагати ураженій людині, варто подумати про власну безпеку.
Людмила Беспала, фахівець із безпеки життєдіяльності: «Руки повинні бути захищені чи гумовими рукавицями, чи це буде суха палка, якою можна відтягнути людину. Якщо ноги Ваші знаходяться на мокрій території, чи це буде земля, чи вдома вода, то звичайно цьому треба запобігти, використати якесь взуття гумове, чи настіл деревяний сухий».
Лише після всіх пересторог – перша допомога: непрямий масаж серця та штучне дихання. Поки ж біда не сталася, кожен може допомогти собі сам. Коли злива застала без прихистку, ліпше триматися подалі від дерев, та й узагалі, менше рухатися.
Людмила Беспала, фахівець із безпеки життєдіяльності: «Якщо людина сама стоїть, то рекомендується присісти, лягти, якомога ближче притиснутися до землі і перечекати цю негоду. При собі бажано не мати металевих предметів. Це годинники, мобільні телефони, парасольки, за які ми тримаємось, які мають основу металічну. Якщо це гроза, то краще намокнути, але відкинути від себе подалі».
Пані Людмила говорить - ми звикли до грози й недооцінюємо її небезпеку. Тим часом, щороку в світі гинуть від блискавки 3 тисячі людей.
