Жебраки пожвавились під час новорічних свят

Наближаються свята, і зростає армія жебраків на вулицях українських міст. Головні об'єкти прощі - церкви й місця масових заходів. Такими днями щедріше подають, кажуть прохачі. Більшість із них простягає руку не від скрути, це вже така професія. Тонкощі старцювання вивчав Тарас Білаш.

Василь, жебрак:

- Сто гривен одна минута информации. А пятёрка - це щось дуже дешево. П'ять - це якась насмішка.

Сто гривень за коротке інтерв'ю. Стільки зажадав один із жебраків поблизу столичного монастиря. Місцеві старці циганять гроші з будь-якої притичини. Кажуть: на морозі вистояти день тяжко.

Василь, жебрак:

- В такую погоду если б мне дали сто рублей, думаете, я буду здесь стоять? Вы видите, как я одет? Я поворачиваюсь и ухожу, потому что я только 5 дней из больницы.

Ці два приятелі жебракують не один рік. Як опинилися на вулиці - не розповідають. Лише скаржаться: щоб влаштуватися на путню роботу, немає ані документів, ані здоров'я. Тож просять милостиню під церквою. Нетерпляче чекають на різдвяні свята, тоді подають більше.

Василь, жебрак:

- Бывает, заработаешь рублей 90. Бывает, даже дают сто рублей. Приезжает иногда киевский интеллигентный добрый человек, он каждому по 100 дал - и все.

Іван, жебрак:

- Киевляне добрые, англичане подают, а американцы нет. Американцам запрещено законом. Киевляне, с западной приезжают, вот они сильно благоверующие. Ну, они дают, ну, рубль, 50 копеек.

Та в жебраків добряча конкуренція. Професійні торбарі. Люди, що лише прикидаються знедоленими. Такі шахраї знають багато методів виканючити копійчину.

Василь, жебрак:

- Неделю назад вот здесь стоял поп, которого костя раскусил. Он в рясе, все как положено, со всеми крестами, с ящиками, и Костя его увел, и его нагнали.

Затриманий:

- Ось так я одівав його. Ось так стояв.

- У вас шкатулка була чи що?

- Ні, я з документами в руках стояв.

Ось цей чоловік - професійний жебрак. Він прикидався священиком із Західної України. Збирав гроші нібито на храм та собі на лікування. Стояв під церквами, з єпитрахиллю й іконою на шиї. У руках тримав підроблені документи. Шахрай зізнався, за день заробляв до п'ятисот гривень. Церковне начиння купив. Каже, священикам більше вірять і більше подають.

Експерти кажуть, маскування під представника духівництва - найліпший варіант для прохача. Віряни жалісливі, та й менталітет у нас відповідний. До служителів, незалежно від віросповідання, в українців шанобливе ставлення. Щедро подають і людям, що просять на лікування дітей.

Юрій Ірхін, психолог:

- Мы несколько лет проводили наблюдение, наблюдали за попрошайками в течении 5 лет. В течение 5 лет одна мамаша просила на одном перекрестке, рыдала, плакала. В конечном итоге это просто-напросто ее работа. Просто спекуляция на чувствах.

Перед законом такі шахраї чисті. Адже громадян ніхто не змушує давати гроші. До райвідділків потрапляють лише порушники громадського спокою.

Наталя Сторожик, заступник керівника відділу ГУ міліції м. Києва:

- Працівники міліції звичайно роблять їм зауваження, попередження, щоби вони полишили це місце. Якщо жебраки чинять фізичне насилля до вас чи до будь-кого, то, звичайно, працівники міліції затримують таких.

Відрізнити справді нужденну людину від шахрая дуже складно. Аби втертися в довіру, спритники застосовують психологічні прийоми. Відчути гру можуть лише професіонали.

Юрій Ірхін, психолог:

- Мошенники - люди, которые используют психологические приемы. Они, как правило, говорят с каким-то акцентом. Это уже должно насторожить. Если слышите ломаную речь с акцентом - где-то 99 процентов что это мошенник. Один из элементов психологического воздействия - речь, которая выбивается из общего контекста.

Тож подавати милостиню чи ні - справа кожного.

Тарас Білаш, Олександр Мироненко. НТН.