В Києві регулярно цуплять та нівечать пам'ятники

Якби пам’ятник відомому літературному персонажу Паніковському міг ходити, він уже втік би з Києва. Столичні вандали вже вчетверте відбирають у нього ціпка. Архітектори кажуть: герой твору Ільфа та Петрова - не єдиний, хто хотів би чкурнути від варварів.

Пані Ірина дивується: як ще Паніковського взагалі не поцупили. Всередині пам’ятника - порожнеча, а, отже, підняти його до снаги навіть трьом хлопцям.

Крадуть, каже Ірина, бо розуму нема. Впевнена: річ навіть не в збагаченні.

Ірина, мешканка м. Києва:

- Для того, щоб виділитися. Немає людині чим виділитися - вона робить якесь зло. Я думаю, що це люди молоді роблять по-приколу, як кажуть.

Не крадіть, закликає Євген. Пам’ятник Паніковському несе позитивну енергетику.

Євген, мешканець м. Києва:

-  Берете за руку його, а потім - за ту копійочку.

Євген щиро вірить: злодій про свою крадіжку ще пошкодує.

Євген мешканець м. Києва:

- То забрало позитив у тих людей, хто відрізав.

Олена Титова, керівник Центру пам’яткознавства НАН України:

- Скоріш за все, це пов’язано, ну, з такими певними проявами юнацьких подвигів, умовно кажучи. А от я спробую, а от я на спір, або в якості сувеніра.

Чому розбирають пам’ятники? Про це розповідають у центрі пам’яткознавства. Є три причини. Перша - звичайнісінький юнацький "понт", помножений на відсутність культури. Мовляв, подивіться дівчата, в мене частинка пам’ятника є. До цієї категорії належить і паличка Паніковського. До речі, вона не найпопулярніша серед лиходіїв.

Олена Титова, керівник Центру пам’яткознавства НАН України:

- Більше за всіх інших страждають отакі об’єкти, як монумент засновникам Києва на набережній, ну, і на майдані незалежності - це ті нові пам’ятники: козак Мамай і легендарні засновники Києва.

Друга причина - збагачення. Іноді чималі фрагменти пам’ятника зрізають, щоб здати на брухт.

Олена Титова, керівник Центру пам’яткознавства НАН України:

- Ці процеси посилилися в 90-х роках минулого століття. Ми пам’ятаємо скрутні економічні часи, і це викликало певну хвилю руйнації.

Причина третя - ідеологічна. Саме тому обливали фарбою і ламали носа вождю пролетаріату.

Олена Титова керівник Центру пам’яткознавства НАН України:

- На мій погляд, пам’яткознавства, недопустимо, бо вони не винні. Як колись класик сказав: "Коні не винні". Так і тут - пам’ятники не винні. Вони є свідченням епохи, певного шару культури, певних стилістичних ознак, і вони не повинні відповідати за тих, хто їх встановлював.

Своєю чергою правоохоронці попереджають: за покалічений пам’ятник - вандалу штраф. А то й ув’язнення.

Наталя Сторожик, заступник керівника відділу ГУ міліції м. Києва:

- За всіма цими фактами порушувались кримінальні справи по факту, і, звичайно, працівники міліції намагалися встановити, хто це зробив, ці пошкодження. І, звичайно, притягнуть до кримінальної відповідальності, чи відповідальності взагалі.

Не штрафами боротись, а культуру підвищувати, кажуть архітектори. Це ще добре, коли пам’ятник у місті. Тоді його, бодай, ремонтують. Якщо ж стоїть у селі або містечку, так і залишається інвалідом. Коштів на реставрацію - катма.

Борис Сачалко, Кирило Коротких, НТН.