На Чернігівщині 12-річний хлопчик постраждав через жорстокість одноліток
На Чернігівщині зі струсом мозку й забиттям крижів госпіталізували дванадцятирічного учня. На лікарняне ліжко хлопчик потрапив після спілкування зі своїми шкільними приятелями. Яка вона, дитяча жорстокість - дізнавався Андрій Герко.
Дванадцятирічний Іванко вже тиждень, як у лікарні. Хлопчина потрапив сюди після прогулянки зі шкільними друзями - одноліткою Тетяною та першокласником Миколою. Дітлахи поверталися додому з уроків і посварилися.
Іван Комаров, постраждалий:
- Забрали шапку, перекидали, потом одного хлопця Вова підговорив, щоб він підніжку мені ставив, он що…
- А здачі ти не намагався дати?
- Ні, я ніколи не б’юся.
Марина Єгорівна, мати постраждалого:
- У Івана повинні були закінчитися уроки в час. І два - нема, і 20 хвилин третього - нема. Уже в 20 хвилин третього дивлюся - Іван іде потихеньку. Я в хату, думала, будемо обідати. Ждала-ждала - нема. Я знову за ворота. Дивлюся - Іван мій на очах прямо завалився на правий бік у сніг.
Перелякана жінка згадує, як занесла зарюмсаного сина до хати. Там і дізналася, що дорогою додому її Іванка кілька разів звалювали з ніг, і він боляче забився. Надвечір у дитини піднялася температура, довелося викликати швидку.
Петро Хомрич, головний лікар Менської районної лікарні:
- Діагноз при поступленні був такий: закрита черепно-мозкова травма. Були йому зроблені рентгенографії голови, рентгенографія хребта, і на рентгені хребта були непрямі ознаки перелому 2 і 3-го поперекових хребців.
Переломів нема, тож здоров’ю хлопчика вже нічого не загрожує. Проте…
Марина Єгорівна, мати постраждалого:
- Каже, мама, я більше у школу не піду. Якщо я ходить буду в школу отак. Мене всі б’ють, надо мною знущаються - я не піду в школу. Як би це любому, хто почув, як би воно було?
Що чекає на Іванка після одужання - "Свідок" дізнавався в його рідній школі. Поспілкуватися з малолітніми нападниками нам не дозволили.
Микола Возіян, директор Дягівської школи:
- Зі слів дітей, коли вони повертались додому, дівчинка декілька раз штовхнула Ваню в сніг. Ваня біг її доганяв. Тобто, це не можна назвати якимись спеціальними діями. Садистські забави, чи садистські ігри. Чи щось навмисне зробили з однокласником, чи підстерігали навмисне.
Надія Шатирко, класна керівниця:
- Хлопчик дуже хворобливий, фізично дуже слабий. До другого класу його класний керівник водила за ручку, піднімала на другий поверх, бо він сам не міг. Відреагували зразу: розпитали всіх дітей, провели класні батьківські збори, провели раду профілактики за участю батьків.
Педагоги твердять: випадок з Іваном Комаровим - прикрий виняток із правил. Мовляв, винуватці вже зробили висновки, й їхньому приятелеві більше нічого боятися. "Не все так просто", - заперечують психологи. Те, що сталося - вияв дитячої жорстокості.
Янина Сушицька, психолог:
- Сейчас жестокость на каждом шагу - это один фактор. Второй - это семья. Посмотрел на родителей, как они себя жестоко повели с ним. Соответственно, у него накопилось жестокость эта, и ему интересно уже над другим ребенком, более слабым, проявить эту жестокость и посмотреть, как он будет справляться.
На думку фахівців, хай навіть найліпших профілактичних бесід замало. Щоби малолітнім нападникам знову не закортіло познущатися з беззахисного, слід повести їх до психічно зламаного приятеля.
Янина Сушицька, психолог:
- Чтобы ребенок прочувствовал, что это плохо, чтобы он понял, научился сопережить и понял последствия. Не просто сесть поговорить, как факт. Пусть даже он расплачется. Сопереживание - в первую очередь.
Саме неконтрольована дитяча жорстокість призвела до трагедії, що сталася два роки тому в Житомирі. Тоді під час кривавої бійки на подвір'ї однієї зі шкіл загинув тринадцятирічний учень. Хлопці не поділили яблука. Суд уже довів, що підліток помер від тілесних ушкоджень, завданих йому однокласником. Малолітнього вбивцю засудили до чотирьох років ув'язнення.
Андрій Герко, Віталій Савенко, НТН.
