Притулок для тварин на Київщині потребує допомоги
Майже дві тисячі тварин мешкають у притулку за Вишгородом, що на Київщині. Там доглядають збитих, стріляних, катованих собак і кішок. Ласка їх оживила. Вдячних чотирилапих бачили наші кореспонденти.
Олена Ткаченко, кореспондентка:
- 1,5 тисячі собак та двісті кішок. Такий собі тваринний дім на Київщині. Це чи не найчисленніший притулок для волохатих безхатченків.
Гостям тут раді. Та інстинктів не здолати: гавкання чути зусібіч.
Чи не в кожного годованця своя сумна історія. Приміром, покруч середньо азійської вівчарки Барсик і досі людей остерігається.
Тимур, працівник притулку для тварин:
- Привет! Это он просто дрожит.
Ще б пак - його привезли сюди зі зламаними лапою і крижами. А все тіло було у дробі.
Тимур, працівник притулку для тварин:
- Барсика мы нашли на трассе, его, наверное, кто-то пострелял, потому что в нем было большое количество пуль. 24 в нем, все-таки, осталось.
Рекса ж привіз сам господар. Працівникам притулку висунув ультиматум: забирайте, а то пристрілю.
Тимур, працівник притулку для тварин:
- Рекс, ну иди ко мне, иди сюда.
Забрали. Й не жалкують. Віддячує пес за це любов'ю.
Тимур, працівник притулку для тварин:
- Ай, ты моя умница!
З цього собаки теж знущалися. Тож алабай Батур спочатку був лютим. Після хвороби ж таки потягся до людей.
Тимур, працівник притулку для тварин:
- Вот это его друзья. Но так как он старый и неуклюжий, они с ними иногда ссорятся, потому что он на них наступает.
Чимало у притулку і "двортер'єрів". Багатьох із них рятували після ДТП.
Тимур, працівник притулку для тварин:
- Вот видите - у нее лапки нет. Ласточка, ой ты…
Нелегка доля і в більшості котів. Їх били, виганяли на мороз. А чимало потрапили сюди, коли господарі померли.
Тимур, працівник притулку для тварин:
- У нас есть и породистые, и не породистые.
Чи не кожну тварину тут намагаються доглядати індивідуально. Спершу, коли годованцеві виповнюється сім місяців, стерилізують. Якщо потрібно - лікують. Намагаються й годувати різноманітно.
Олександра Мезинова, директорка притулку для тварин:
- Животные, которые попали сюда, такие несчастные! Кого вешали, с пробитыми головами, с оторванными лапами, ну еще устраивать им - или будешь голодный, или ешь эту кашу, ну, у меня просто нет совести.
Олександра Вікторівна очолює притулок уже десять років. Вчилася на керівницю академічного хору. Душа ж прагнула рятувати тварин. Усе гаразд, та тільки однодумців дедалі менше. І грошей бракує.
Олександра Мезинова, директорка притулку для тварин:
- У нас очень сложно с кормами, с рабочими, с медикаментами, с ветобслуживанием.
А тут ще й виселити мають. Цю територію неподалік хутора Петрівського вони винаймають. Їм навіть є куди переїхати - до подарованого спонсором корівника. Та це теоретично.
Тимур, працівник притулку для тварин:
- Вот это наше новое здание, куда мы, собственно, хотим переезжать.
Притичина в тім, що кілька років не можуть переоформити землю. Та й ремонт будівлі не посувається. Надто великі то кошти.
Олександра Мезинова, директорка притулку для тварин:
- Здание очень большое - 1900 квадратов, но мы туда уже не влезаем, потому что здание мы покупали, когда нас было втрое меньше.
Вони наче й відмовляються ще тварин брати. Та напризволяще неборак усе одно не кинуть. Тож звертаються до небайдужих: допоможіть чотирилапим безхатченкам.
Олена Ткаченко, Ігор Молчанов.
