На Київщині поховали дев'ятьох воїнів Другої світової війни
У селищі Балико-Щучинці поховали дев'ятьох воїнів Другої світової війни. Чи не щотижня кістки солдатів знаходять у різних куточках України. Букринський плацдарм називають найбільшою братською могилою. 1943-го це місце перетворилося для півмільйона бійців на справжнє пекло.
Похмурі обличчя, люди в одностроях, ветерани. Лунає прощання слов'янки. Та цього разу під традиційний проводжальний марш проводжають не в армію, а в останню путь воїнів Другої світової війни. Шістдесят сім років вони пролежали в землі. І тільки тепер їх знайшли й ховають за всіма обрядами.
Провести в останню путь побратимів прийшов і Микола Микитович. Він один з небагатьох, хто бачив на власні очі пекло, на яке перетворився букринський плацдарм.
Микола В'ялов, ветеран:
- Освобождал половину Украины, начиная от Курской дуги. Дошёл до Канева, разбили немца, и потом пошли на север на Букринский плацдарм. Непонятно, почему, но, видимо, было место пристрелянное, там была лощина, они перебежали и легли на противоположную сторону, и место было пристреляно миномётом, и все они там полегли, как живые лежали.
На боці німців було не тільки вдале географічне розташування, а й помилки радянських командирів. Тільки за два дні загинуло близько п'яти тисяч десантників. Вони мали вдарити ворога з тилу. Та через неправильний розрахунок стали живими мішенями. Неподалік був шпиталь, куди доправляли поранених і несповна розуму вояків - люди божеволіли від такої кількості смертей.
Олег Корнеєв, пошуковець:
- Первая села в Днепр, вторая села между второй и третьей линией обороны. Село - 80 процентов трупов, и треть раскидало на маленькие подразделения, которые немцы перебили. Приблизительные потери здесь, на Букринском плацдарме, если считать наших и немцев, один к ста.
Дев'яте травня - День перемоги над фашистськими загарбниками. Сама ж війна скінчилася значно пізніше. Утім, для ветеранів і пошуковців вона триває й досі.
Олег Корнеєв, пошуковець:
- Как и нету точных данных, сколько погибло людей во Второй мировой, так что сколько лежит ещё на полях солдат неизвестных - мы даже не знаем.
Микола В'ялов, ветеран:
- Пока последний человек не будет перезахоронен, до тех пор война не будет окончена.
