Порятунок потопаючих - не завжди справа рук самих потопаючих

Щорічно тисячі людей в Україні борються за життя у водяній пастці. Як робили це цьогоріч - згадував Борис Сачалко.

Ян Керч, врятований:

- Я побежал в воду, я поплыл - и я случайно заплыл на течение, и начал тонуть. Я не чувствовал дна.

У ті хвилини в голові 10-річного Яна промайнули всі його роки життя. Від матері хлопчика відокремлювали десяток метрів води і ще з десяток – пляжу.

Оксана Керч, мати врятованого:

- Когда я подняла голову, увидела, что он как поплавок уже болтыхается.

Кликати на допомогу було марно. Кидатися у воду - запізно.

Оксана Керч, мати врятованого:

- Много было взрослых на воде, но никто не видел, каждый занимается своим делом: кто с детьми, кто сам по себе. Это даже было за спиной взрослого мужчины, который реально мог протянуть ему руку и помочь, но он бы меня не слышал, даже если бы я кричала "помогите".

Рятувати хлопця кинулася міліціянтка. Звідки взялися сили - сама не знає, лише розуміла - діяти треба блискавично. Пірнула у воду в одязі.

Людмила Анохина, слідчий Сіверськодонецького РВ міліції:

- Я прыгнула, все почему-то решили, что у женщины солнечный удар. Никто даже не обратил внимания. Только тогда, когда я уже ребенка хватнула, подняла над собой, только тогда все поняли, что тонул ребенок.

Після цього випадку врятований Ян божиться: у воді - сама обережність.

Зимова риболовля для Миколи стала холодним купанням. Що лід тонкий, його застерігали чи не всі знайомі, але хлопця не переконали.

Микола, постраждалий:

- Ще в неділю ходив - був лід 30 см, я його не міг пробити. Думав, що ще єсть. А це пішов по течії, пройшовся. А там - 3 сантиметра.

А далі на тонкій кризі почалася ціла вистава. На допомогу потопельникові кинувся чоловік, що рибалив неподалік. Та не добіг - також провалився. Крики про допомогу почув місцевий рятувальник Олександр. Одного витяг із крижаної води швидко, а ось інший уже хрипів - тримався на плаву з останніх сил.

Олександр Мусієнко, інспектор Фастівського РВ МНС:

- Я став на мостік, бо на лід ставати було опасно, і з мостика закинув йому мотузку. Він обв'язався мотузкою, і я його витягнув на берег.

А це вже рибалки на Івано-Франківщині. Їхнє щастя, що на березі порав по господарству Віталій. Він першим почув крики й побіг на допомогу. Та зарадити не зміг. Коли мчав до потопельників, сам ледь не затонув.

Віталій, врятований:

- Плигаю до потерпілого, витягаю його, і сам проломлююся.

На хепі-енд історії чоловіки вже не очікували, почали прощатися з життям.

Андрій Опарівський, врятований:

- Подумав, як-то по-дурацьки получилося, а коли почав слабнути, подумав, що синів більше не побачу, скільки ще буду мучитися. Бачу - дробину підсувають до мене.

Василь Лазаренко, керівник пожежної частини Коломийського РВ МНС:

- Нас повідомили працівники ГАІ, які побачили рибалок. Коли ми під'їхали, один був на березі, другого витягували.

Усіх трьох витягли. Тепер вони зареклися лізти на тонку кригу.

16 годин у крижаній воді. Це абсолютний рекорд талану.

Валерій Герасименко, постраждалий:

- Вынимал якорь, якорь застрял в коряге, пытался вырвать, и мотор намотал веревку, волна была большая, и в лодку вода начала набираться через корму.

Мобільний телефон намок і не працював. Та сама доля усміхнулася Валерієві: за кілька годин течія винесла його на мілину.

Валерій Герасименко, постраждалий:

- Сначала так в воде стоял, думал, может, будут искать, пока никто не придал особого значения, никто не искал. Перевернул лодку, сел. На носок, сделал себе палатку, и вот так вот ночь просидел.

Що Валерій зник, помітили його друзі. Вони рибалили неподалік. Ударили на сполох уже надвечір. Всю ніч МНСівці шукали чоловіка. Лише о п'ятій ранку помітили поблизу островів перекинутого човна й яскравого рятувального жилета на рибалці.

Андрій Власенко, керівник відділу ГУ МНС у Черкаській області:

- В даному випадку цю людину врятувало феноменальне здоров'я і жилет, жилет його врятував сто відсотків, а так хочу порадити - слухайте погоду. Якщо вітри, сидіть дома.

Нагороду за порятунок отримав Сергій. Він відпочивав на ставку біля села й побачив, як хтось почав тонути. Коли постраждалого витягли з води, він не дихав. Сергій не медик, але вчасно згадав, як робити штучне дихання.

Сергій Бугримб, рятувальник:

- Перевернули на живот, я его подержал, чтоб вода стекла, потом массаж сердца, и он начал, вроде бы, приходить в сознание.

Рятувальники наголошують: не будьте байдужими до чужого лиха. Інколи навіть незначна допомога може врятувати комусь життя.