У 2010 "Свідок" подарував надію багатьом важкохворим дітям

Подарував 2010-й і чимало промінчиків надії тяжко хворим дітлахам. Протягом року "Свідок" звертався до своїх глядачів із проханням по допомогу для родин, до яких постукало лихо. І своїм відгуком на чуже горе ви засвідчили: таки є багато добра в Україні.

У свої тринадцять Катя нічим не гірша за однолітків, у неї ті самі смаки, що в усіх школярів.

Катя, хвора дівчинка:

- Физкультура? Ты активная девочка?

- Угу.

І вона чітко знає, ким стане в майбутньому.

Катя, хвора дівчинка:

- Или врачом или милиционером.

Усе б гаразд, але в Каті було рідкісне і складне захворювання - набута апатична анемія. Це хвороба, під час якої кістковий мозок не виробляє життєво потрібних для крові речовин. Дівчинку довго лікували в Україні, та марно. Тут надскладних операцій не роблять.

Наталя Кубаля, завідувачка відділу онкогематології Охматдиту:

- Трансплантацию от несемейного донора мы пока не выполняем, а Катя нуждается именно в таком типе трансплантации, то есть, это только клиника за рубежом.

А на клініку потрібні гроші. Сюжет про Катю ми показали в червні. І вже липні дівчинка поїхала в Італію. У соняшній країні пацієнтку вдало прооперували, й нині в тій самій клініці вона проходить реабілітацію.

Данилко, хворий хлопчик:

- Про машини.

- Тобі подобаються машини?

- Да.

Маленький Данилко - справжній перегонець. Кілька тижнів у лікарні те й робив, що машинками грався.

Данилко, хворий хлопчик:

- Подобаються?

- Да.

- А які найбільше?

- Нові.

Життя трирічного хлопчика трималося на щотижневому переливанні крові й кількох дорогих препаратах. Вилікувати недугу в Україні можливо, але дорого.

Лариса Пересадюк, лікарка Охматдиту:

- Мы уже активно начали его лечить. Это уже первый этап. Первый этап - это, так называемый, антилимфоцитарный глобулин, и перенес достаточно хорошо. Далее ему нужны препараты, которые будут стимулировать работу стволовых клеток.

Олеся, мати хворого хлопчика:

- Продали все, що можна було, уже немає на кого надіятись. Просимо, щоб помогли люди нам.

Про Данилка ми повідомляли у вересні. Нині родина дякує небайдужим глядачам. Потрібних грошей назбирали, хлопчик пройшов курс лікування і його кістковий мозок почав функціонувати. Тепер Данилко вдома. І хоча попереду ще багато процедур, медики визнають: найтяжче й найнебезпечніше вже позаду.

Допомогли й Володимирові. Його хвороба - саркома Юїнга. Це злоякісна пухлина кісток, одна з найагресивніших.

Лікар:

- Роз’їдає кость.

Лікування не з дешевих. Володимир пройшов курс хіміотерапії. Та щоб здолати хворобу, потрібна було пересадити дібрані клітини кісткового мозку. Грошей на операцію в родини не було.

Світлана Сергієнко, мати хворого:

- Дуже багато іде і на продукти, і на ліки. Ну, так скільки же їх можна тягнуть? Де ж їх можна брать? Це вже вибір, жить або не лікуватися.

Жити - так вирішили глядачі нашого телеканалу. На зібрані гроші Володимирові зробили операцію, й нині його життю нічого не загрожує.

Такою Настя була цього літа. Утім, уже восени змушена була надіти маску - це щоб ефективніше лікувати мієлоїбласний лейкоз. Дівчинка поступово одужувала, аж раптом на тлі хвороби розвинувся грибок легенів. Гарантія вижити для Насті - терміново вилікувати саме цю недугу.

Юлія Ноговицина, волонтерка:

- Якщо починати хімію, не вилікувавши грибок, то це може просто вбити дитину, оскільки результатом хіміотерапії - це зниження імунітету. Якщо в неї буде вже в середині це грибкове захворювання, то це - ідеальні умови для того, щоб розвинутися, і просто цей грибок може з’їсти легені.

Протигрибковий препарат батьки Насті змушені були купувати власним коштом, а він не з дешевих. Після тривалого лікування грошей у батьків уже не залишилося.

Валентина Шабан, мати хворої дівчинки:

- Сподіваємося, надіємося на Бога і вдачу, що ми як можна скоріше закінчимо лікування інфекції, і продовжимо лікування діагнозу нашого. До кінця ніхто нічого не прогнозує, ну, ми надіємося, Настя надіється на те, що все буде добре.

Сюжет про дівчину ми показали в листопаді. На зібрані кошти препарат вдалося купити менш, ніж за місяць. І таких матеріалів у нас - десятки. Родини врятованих від страшних хвороб дякують глядачам, які допомогли. Тепер вони переконані: добро є.