День внутрішніх військ МВС України відзначили в робочій обстановці
Від екстремальних несподіванок рятують суспільство спеціальні загони правоохоронців. Для того, щоб вдало спрацювати, вони постійно і наполегливо тренуються. Навіть на свою річницю внутрішні війська тяжко працювали перед очима Бориса Сачалка.
У цьому будинку - терористи. За цим танком - група захоплення. Терористи намагаються відстрілюватися. Але марно - з даху вже спускається друга група захоплення. Їхня мета - відволікати увагу. Тим часом, перша розпочинає штурм.
За півтори хвилини терористів постріляли. До будинку запускають собаку, щоб той знайшов вибухівку. Спецпризначенець Євген штурмом задоволений. Тепер дякує колегам по зброї - без них шанси на його виживання були б мізерними.
Євген, боєць спецзагону:
- Вот показывают в фильмах, что людьми передвигаются, кувыркаются. Самое основное наше оружие - это наш коллектив. Мы заходим коллективом, у нас хорошая броня, мы становимся щитом.
- Тобто, один за всіх і всі…
- …за одного.
Так тренуються українські спецзагони. Найголовніша якість бійців - не міцне здоров'я, а психологічна витримка. Налякати противника - це найперше завдання під час штурму.
Євген, боєць спецзагону:
- Це психологічний знак, червоне коло. Це коли в приміщення входиш, то терорист - він перше бачить червоне коло, і це перша точка, куди вони хочуть здійснити постріл.
А там - найміцніша броня. Якщо ж червоне коло і зле обличчя терориста не злякає, то на нього подіє кулак.
Так тренуються щодня. А щовечора рахують синяки від падінь.
Боєць:
- Конечно, больно. Земля твердая, больно немного.
Та синяки їм у задоволення. Новенькі тренуються лише кілька місяців, але вже мають улюблений прийом.
Боєць:
- Це ви його найчастіше використовуєте в житті?
- Да. Вот подходит человек, захватывает, а тот выворачивается, делает захват кисти, и делает прием.
Штурмувати терористів і вибивати їм зуби - не все, чого тут вчать. Іще навчають десантування. Миколин рекорд - три з половиною метри. З такої висоти він може вистрибнути з гелікоптера і не поламати ноги. Микола переконує: це просто.
Микола, боєць:
- Главное - сгруппироваться, прыжок на носки, и, в принципе, всё.
Потрапити до таких військ складно, а служити в них - елітно. Щоправда, поки ця елітність не відображається на зарплатні. Це чи не найбільша проблема українського спецназу.
Сергій Яровий, командувач внутрішніх військ МВС України:
- Ці проблеми, як і в усьому суспільстві, безумовно, торкаються і відповідним чином нас. Головне, що ми намагаємось залишити той дух, який є у внутрішніх військах, а все інше з часом буде.
Всього таких хлопців в Україні - тридцять три тисячі. Цей спецназ використовують у екстрених випадках, і на справжнє поле бою ці бійці, на щастя, виходять рідко.
