Рівно рік минув після жахливої аварії на залізниці в Марганці
Рік тому сталася одна з найжахливіших трагедій на залізниці в історії сучасної України. В Марганці зіткнулися автобус і локомотив. Переповнена людьми маршрутка виїхала на переїзд, минаючи червоне світло семафора. Машиніст потяга громадський транспорт побачив, і почав гальмувати. Утім, намарне - у справжньому пеклі загинуло сорок семеро людей. Що змінилося за рік після катастрофи?
Дванадцятого жовтня 2010-го. Все почалося так.
Іван Таран, постраждалий у ДТП:
- Сел на конечной - уже был полный автобус. Я не сел, а стоял. Когда подъехали к переезду - честно говоря, там было так зажато - не помню. Говорят, что кричали: "Не езжай!"
Іван Таран, постраждалий у ДТП:
- Очнулся - меня перенесли ребята, от автобуса в сторону положили.
Чому він на землі - дідусь не второпав. Тоді йому зрадила пам'ять. А далі - як у німому, чорно-білому кіно: біль, "швидка", лікарня, операційна.
Іван Таран, постраждалий у ДТП:
- Травма головы, кадык вот так - ни глотать, ни дышать.
У палаті дізнається: йому поталанило. Маршрутка, яка його везла, перетворилася на м'ясорізку після зіткнення з локомотивом. Загинули десятки людей.
Родичка загиблого:
- Я потеряла отца в этой катастрофе.
Винуватця аварії назвали вже за місяць - це 56-річний водій маршрутки, що теж загинув. Він проїхав на червоний сигнал семафора. До того ж, його медична довідка була задавненою, а автобус занадто тонований. Утім, слідство триває. Правоохоронці хочуть поспілкуватися з власником транспорту, але можливості не мають.
В'ячеслав Писаренко, керівник Марганецького МВ міліції:
- Дело находится в производственно-следственном управлении по поводу перевозчика, которого объявили в розыск, местонахождение его не установлено. На территории Украины на данный момент его нет.
Позаяк нема перевізника, постраждалим не видають компенсацій згідно зі страховкою.
В'ячеслав Писаренко, керівник Марганецького МВ міліції:
- Пока его не нашли, пока его не осудили, когда будет решение по закону, после этого выплачивается.
А грошей цих дуже чекають постраждалі. В Анатолія Олексійовича в аварії загинув онук, дочка стала інвалідом. Її прагне, в буквальному сенсі, поставити на ноги.
Анатолій Іполецький, мешканець с. Городища:
- Надо дочке делать операцию, она стоит 100 тысяч долларов. Эту операцию могут сделать только в Москве.
І це попри отримані 146 тисяч гривень - допомоги від держави, області та добродійників. Такі суми перерахували п'ятдесяти трьом сім'ям. Після цієї резонансної аварії почалися масові перевірки. Спершу взялися до перевізників. Виявили одинадцять тисяч порушень. Зокрема, водії виїжджали на маршрути напідпитку. Зафіксовано півсотні таких випадків. Як наслідок - сімнадцять підприємств позбавили ліцензії. Паралельно оглядали самі переїзди: з 450-ти з порушеннями більше половина.
Едуард Збоєць, керівник відділу УДАІ у Дніпропетровській області:
- На более 160 переездах провели работы, связанные с заменой настилов, установкой знаков, нанесением разметки, установки и ремонта звуковой, световой сигнализации.
А ще прибрали ледь не третину переїздів по всій Дніпропетровщині. Десь маршрути проклали довкола, десь побудували містки над залізничними коліями. А на цьому горе-перетині поставили величезні бетонні брили.
За рік після трагедії місто розквітло.
Олег Бедняк, марганецький міській голова:
- Дали деньгу городу. Наверное, за годы независимости столько не дали. Если я сложу всю сумму, то это где-то сто миллионов гривен.
На ці гроші купили два сміттєвози, екскаватора, відремонтували дитячі садки, школу, лікарню, госпис, забезпечили освітленням вулиці, планують полагодити дороги. А поки на науку всім живим поставили дошку пам'яті загиблим. Рік тому у страшній аварії втратило життя сорок семеро людей - тридцять восьмеро під час самого зіткнення, ще дев'ятеро в лікарнях.
