На Черкащині після пограбування пенсіонерів хтось побив підозрювану у справі

Пограбування по-черкаському. Після нападу на самотніх пенсіонерів хтось покарав їхніх кривдників - відлупцював головну підозрювану у справі. Хто ж обібрав стареньких, і хто їхній таємничий оборонець?

Валентину Миколаївну журналісти "Свідка" зустріли поблизу лікарні. Вона тільки-но зафіксувала численні забиття, що їх дістала на вулиці від невідомого чолов'яги.

Валентина Луцько, мешканка м. Корсуня-Шевченківського:

- Ухватив за руки, почав давити мене до землі. Ударив раз у живіт, двічі в лобову частину рукою: "Верни дідові двадцять штук!"

Жінка впевнена: напад - то помста місцевих пенсіонерів, у яких кілька днів тому поцупили всі багаторічні заощадження. За фактом крадіжки міліція порушила кримінальну справу. А головна підозрювана - саме вона.

Валентина Луцько, мешканка м. Корсуня-Шевченківського:

- Заставляли признатися в тому, чого я не робила. Я не касалась до тих грошей. Да, я живу небагато, но ніколи в жизні чужого не брала.

Передісторію цієї кримінальної драми кореспонденти дізналися від убитого горем літнього подружжя.

Тетяна Іванівна, постраждала:

- Город помагала, полоть, убирать, садить. У таке довєріє увійшла, така молодиця... Вона й те, вона і се. Уже до того дойшло, що вона і їсти готовила.

Ідилія в стосунках пенсіонерів та їхньої добросердої помічниці закінчилася похмурого осіннього ранку. Господар зібрався було за дорогими ліками і зазирнув до потаємного вузлика.

Тетяна Іванівна, постраждала:

- Люди добрі! Приносе - а там грошей немає. Двадцять тисяч - немає. Я ж і взяла, я ж перещитала. А вона переночувала - і за ніч немає грошей.

Коли виявилася нестача, господар одразу ж побіг за помічницею. Разом перекинули догори дриґом чи не весь будинок, однак грошей ніде не було. Окрім Валентини того дня до хати ніхто з чужих не заходив, тож старенькі упевнені: і заощадження взяти більше нікому. Проте божаться: нікого для вибивання краденого не наймали, бо немає за що.

Іван Миколайович, постраждалий:

- А я їх не знаю. Не знаю, і не бачив. За що я буду нанімать? У міліції ж заявлено. Що ж іще я буду робить? Ви пойміть мене правильно.

- Може хто за вас рішив заступиться?

- А я не знаю…

Валентина Луцько, мешканка м. Корсуня-Шевченківського:

- Позвонив мені батюшка української церкви, і з погрозами мені… Сказав: "Я гроші вибивав ще не такі з людей. Так що прийдеться оддати гроші".

Отець Ростислав, настоятель Спасо-Преображенського храму (м. Корсунь-Шевченківський):

- Вибивати гроші? Я таким в житті ніколи не займався. Я не тільки перед вами, а й обіцяю перед Богом, що я таке ніколи не міг казати. У мене такого і в думках ніколи не було.

Хто ж насправді обікрав літнє подружжя і відлупцював головну підозрювану - тепер мають з'ясувати правоохоронці. На думку ж юристів, цієї заплутаної історії могло й не бути, якби пенсіонери краще берегли свої заощадження, і не так довіряли чужим людям.