Кореспондентка "Свідка" Олена Ткаченко один день побула співробітницею МНС

Вогонь, висота, самовдосконалення, адреналін. Отак коротко характеризує роботу пожежників кореспондентка "Свідка" Олена Ткаченко. Вона на один день стала співробітницею МНС. Про свої враження від зміни розповість у наступному сюжеті.

Що день прийдешній їм приготував - ще не відомо. Вранці, о восьмій, зміна пожежників тільки починається.

Спочатку - настанови керівництва. Зокрема, про несприятливі погодні умови.

Керівник:

- Обледеніння може бути, і переохолодження, тому беріть побільше змінної одежі.

Шикування майже закінчили. Ще тільки тимчасову присягу складуть двоє новачків.

Олена Ткаченко, кореспондент:

- На добове чергування заступила і знімальна група "Свідка".

Тепер можна готувати техніку і спорядження. Прискіпливо випробовують усе.

Розчаруємо тих, хто подумав, що активність МНСівців на тому спала. Покуняти бійці й дійсно можуть. Але тільки пізно ввечері.

Юрій Гаврилюк, керівник пожежної частини №3 Білоцерківського РУ МНС:

- З 23 години до 6-ї ранку весь караул вільний від несення служби час, відпочиває в полуроздітому стані, зняті чоботи, опущений ремень.

График дня рятувальника насичений. Це окрім надзвичайних ситуацій. Бійці навчаються. По-справжньому, як студенти. Матчастину опановуємо й ми.

Співробітник МНС:

- Протипожежена підготовка. Тема: методи зупинення процесу горіння.

Тут розбирають ситуації, які склалися, і які можуть скластися. Довго в класі не сидять. Наступне в розпорядку - практичні уроки.

Співробітник МНС:

- Гасіння умовної пожежі, на крівлі будівлі, будівлею виступить учбова вежа.

Ситуація - віртуальна. Виконання - справжнє. На все у хлопців лічені хвилини. Вони розгортають рукава, вставляють їх у розпорскувачі, виймають драбину, приєднують люльку. І - гайда догори - гасити. Аматорам же й піднятися тяжкувато.

Співробітник МНС:

- Зараз ми більш, як на 25 метрів, підіймаємося, драбина завдовжки 50 метрів. Ну, що вам сказати - дуже страшно.

Не встиг переваритися адреналін у нашому організмі - як виклик на пожежу. До вказаної адреси прямує дві машини. Палає спортивна зала. Вогню наче не багато. А ось диму - чимало. В середину потрапляють МНСівці. Вже майже ліквідували займання.

Олена Ткаченко, кореспондентка:

- Пожежу локалізували, але тепер починається довга і чорнова робота - розбирати завали.

Отакі наслідки пожежі всередині. Знищив вогонь, наче, не багато. Та звідки йому тут узятися? За припущеннями, винуваті - власники сусіднього приміщення, що демонтували опалювальні труби.

Генадій Кваша, заступник керівника Білоцерківського РУ МНС:

- Іскра попала в суміжне приміщення спортзалу.

Радіють тут тільки одному: вранці, коли почав вирувати червоний півень, на татамі ніхто не вправлявся.

Викладач:

- В первой половине дня дети в школе, тренировки начинаются с 2-х часов.

Але буває по-різному. Чи не кожний еменесівець виносив із вогню бездиханні тіла. І мало не кожний рятував чиєсь життя. Спогади часто не стерти з пам'яті. Зима. Одноповерхова будівля. Полум'я охопило вихід.

Андрій Лобко, співробітник пожежної частини №3 Білоцерківського РУ МНС:

- Ми побачили картину, прибувши до місця пожежі: з вікон, з грат - людські голови. Тоді уявіть, що робить? Роботу ми зробили, чіпляли до машин тросові сцепки, грати виривати їми, рятувати людей.

Та й самі бійці ледь не щоразу відчувають подих смерті - ділиться тонкощами роботи Андрій - рятувальник із п'ятнадцятирічним стажем.

Андрій Лобко, співробітник пожежної частини №3 Білоцерківського РУ МНС:

- Йдеш на температуру на зарева світла, і не знаєшь - що тебе там ожидає. Може бути, і вибух, і завал.

Про погане тут думають мало. Кажуть, просто виконують свій обов'язок.

Олена Ткаченко, кореспондентка:

- Знімальна група "Свідка" закінчила своє чергування. В нашому доробку навчання та 1 пожежа. Утім, бійці-рятувальники залишаються берегти нашу з вами безпеку. Самостійна державна пожежна частина №3 м. Білої церкви.